Лідерка-волинянка: «Заради таких моментів варто жити» (Фото)

Минулої неділі професійне свято завітало до працівників соціальної сфери України.

– Сьогодні на Перемогу України повинні працювати представники всіх професій, а милосердя, без якого не уявити нашого покликання, завжди має особливу силу гоїти душевні рани надією й дарувати людям віру в свою потрібність, - із такими словами директорка Горохівського психоневрологічного інтернату, заслужена працівниця соціальної сфери України Юлія Ковальчук приймала Грамоту Верховної Ради України за заслуги перед Українським народом, якою відзначений очолюваний нею колектив.  

У мирні часи, щоб перейняти професіоналізм цієї лідерки, її колег, у Горохів з’їжджалися делегації з усіх регіонів України. Вона щедро ділилася секретами свого успіху та визнання, найперше промовляючи: «Мій колектив – це найкращі люди. Я ще не встигну щось задумати, а колеги вже мене підтримують. Я виконую всі побажання наших підопічних, і до сліз приємно відчувати, як вони стараються не підводити мене. Ця взаємоповага – наше найцінніше надбання»

«… ЩОБ ТРЕТІЙ МОЛИТОВНИЙ СНІДАНОК БУВ ПЕРЕМОЖНИМ»

У роки війни інтернат не перестає збагачуватися традиціями, гідними наслідування, й при цьому ініціює хороші справи, збирає десятки тисяч гривень, купує вартісні речі, які вкрай потрібні на фронтах війни нашим захисникам. На початку втілення кожного задуму пані Юлії – молитва. А цими днями вона ініціювала велелюдний другий молитовний сніданок (перший відбувся рік тому), місія якого – важлива й зворушлива водночас: вшанувати світлу пам’ять Героїв, які віддали життя за волю України, гуртом промовити слово до Бога про Перемогу, повернення з миром додому всіх захисників, а також зібрати кошти на потреби ЗСУ.

Учасниками молитовного сніданку стали більше сотні людей. Молилися разом із воїнами, матерями загиблих захисників – Марією Качур, Раїсою Феоктистовою, Тетяною Чижик, Наталією Прищук, дружинами полеглих у боях воїнів – Марією Сак, Тетяною Сливкою, Катериною Ковалишиною, Оксаною Фесенко – представники місцевої, районної та обласної влади, депутати всіх рівнів – від місцевих сільських до Верховної Ради, ради родин загиблих захисників України при Міністерстві ветеранів України, Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації, бізнесу, очільники закладів та установ міста, волонтери, громадськість. Молитву очолили духовний наставник колективу та підопічних Горохівського психоневрологічного інтернату настоятель Свято-Миколаївського храму м. Горохів ПЦУ отець Роман Янів, настоятель храму Іоанна Богослова с. Старостав Петро Щомак, старший пастор Церков християн віри євангельської Віталій Рощина, пресвітер Церкви «Світло життя», заступник об’єднання церков Андрій Номінат, пастор Церкви адвентистів сьомого дня Максим Малярчук. Вдячне слово натхненниці дійства та її колективу від присутніх військовослужбовців та бойових побратимів промовив боєць 2-го окремого стрілецького батальйону 68-ї бригади, капітан ЗСУ Ігор Іщук. Вустами музики й патріотичних пісень молитву вершили учні й викладачі Горохівської музичної школи.

На другому молитовному сніданку, завдяки колективу працівників Горохівського психоневрологічного інтернату, було зібрано на потреби ЗСУ 49550 гривень, а його очільниця Юлія Ковальчук висловила заповітне бажання всіх, хто цього дня почувався родиною, друзями, однодумцями: словами: «Нехай третій за рахунком сніданок об’єднає нас радістю Перемоги!». 

«ЗА ІНТЕРНАТІВСЬКУ ГАЗЕТУ ДЯКУВАЛИ З МІНІСТЕРСТВА»

В історії Горохова та й, напевне, всіх працівників соціальної сфери України цьогорічна осінь запам’ятається ще однією знаковою подією: третього жовтня вийшов у світ перший номер газети, яку власноруч зверстали підопічні Горохівського психоневрологічного інтернату.

– А все, як завжди, почалося з мрії! Я роками спостерігаю, з якою великою цікавістю підопічні закладу роздивляються сторінки «Волині», інших видань, які ми передплачуємо для них, і уявляла, наскільки цікаво їм буде випускати свою газету.

 На другому молитовному сніданку, завдяки колективу працівників Горохівського психоневрологічного інтернату, було зібрано на потреби ЗСУ 49550 гривень.    

Черговий задум допомогли реалізувати постійні меценати: нардеп В’ячеслав Рубльов подарував інтернату ноутбук, а керівники ФГ «Луга» Ольга Степанюк і СФГ «Зоря» Степан Сайкевич – кольоровий принтер. І робота, в прямому сенсі, закипіла.  Проголосувавши, як мовиться, всім інтернатівським миром, газету  назвали «Теплі обрії» (були ще версії «Наш дім» і «Крила підтримки»),  - пригадує пані Юлія.

Вчити новачків нелегкому вмінню газетярства взявся вчитель інформатики Горохівського ліцею №1 імені Івана Франка Андрій Кульган. Наче дорослим дітям, освітянин по кілька разів терпляче й доступно пояснював ази нової справи, фотографії. Отож і результат не забарився. За ноутбуком і принтером вже впевнено почуваються Юрій Клюнов, який верстає сторінки, і Андрій Паксютов, відповідальний за друк. Матеріали з фотографіями готує Сергій Овсянніков. Уся інформація вміщається у формат А4, в кожному номері є кілька рубрик, під якими – короткі розповіді про події в інтернаті, розмальовки, вітання іменинникам, поезія, бліц-опитування працівників закладу, різні цікавинки… А ще – рецепти різних страв, які викликають у підопічних бажання приготувати ту смакоту власноруч на інтернатівській кухні.

Перший номер «Теплих обріїв» вийшов тиражем 100 примірників. Його видрукували під оплески, а листоноша Василь Івасів, одягнувши вишиванку, швидко розніс пресу інтернатом. Усім не вистачило, тож тираж довелося збільшити, а добра слава про нове видання миттю майнула Україною, бо багато хто з підопічних похвалився ним своїм рідним. За таке воістину оригінальне залучення до зайнятості людей, душевні рани яких зазвичай, на жаль, – невиліковні, ініціаторці подякувала, зателефонувавши, представниця Міністерства соціальної політики України Олена Вихор.
За словами Юлії Ковальчук, «Теплі обрії» – це голос невеликої спільноти, де кожен може поділитися своїми думками, мріями та баченням майбутнього. То – чергова велика здійснена мрія й щасливі очі людей, задля яких працює її неймовірний колектив!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Читайте також: «Волинянин Володимир Мороз: «І посеред болота можна навести порядок».