Воїн Волинської 14-ї ОМБр: «Кажуть, що їдуть на «Нову пошту» за посилкою, а самі – втікають у СЗЧ»

Вислів «про наявність входу та відсутність виходу», який раніше сприймався як веселий армійський жарт, за більш як два роки війни набув свого справжнього змісту. Історії про солдатів, які кажуть, що їдуть на «Нову пошту» за посилкою, а самі втікають у СЗЧ, – стали розповсюдженими, а тому – не смішними. Бойові виходи перестали бути «веселою пригодою». На перекурах ми обговорювали, що «той списався по інвалідності, той – по догляду, того вбили». Якщо був реально придатний, але «косив» під хворого, навіть перед солдатами висміювали, якщо чесно казав, що «задовбався» і хоче «закосити», то зла не тримали.

За інформацією, озвученою народним депутатом України Анною Скороход, загальна цифра військовослужбовців, які самовільно залишили частину, понад 100 тисяч. Це – офіційна цифра. А за неофіційними даними, тих що пішли в СЗЧ, уже понад мільйон.

Чому ж власне хлопці вдаються до цього? Причини самовільно покидати службу у військових різні: незадоволеність командуванням, психологічні та фізичні проблеми, страх загинути...

Як на мене, то, по-перше, – це все ж таки відсутність «виходу». Немає чіткого формулювання, коли тобі – додому. Ми всі є живі люди, хлопці  стомлюються. А на війні – надзвичайно важко, особливо, коли постійно доводиться вступати у бій.

Хлопцям на «передку» потрібна заміна. І то є другий аспект, чому вони власне йдуть у СЗЧ. Багато, із моїх побратимів, за понад 2 роки військової служби не мали жодної відпустки. Бо... немає ким замінити їх.

Багато, із моїх побратимів, за понад 2 роки військової служби не мали жодної відпустки. Бо... немає ким замінити їх.

Саме невизначені чіткі межі демобілізації з лав ЗСУ та відсутність можливості ротацій навіть цілих підрозділів – основні причини СЗЧ. А життя є життя: когось жінка «дістає», хтось давно не бачив дітей чи просто виснажився...
Психологи не встигають до кожного достукатися.

Тому новина про те, що Верховна Рада ухвалила закон про добровільне повернення на службу для тих, хто вперше самовільно залишив військові частини  або дезертирував, виглядає доволі привабливо, навіть казково. Особливо, зважаючи на те, що тепер утікач, за згоди командування, може продовжувати службу як у частині, з якої втік, так і в будь-якій іншій, яка погодиться його прийняти. Тоді кримінальне провадження можуть закрити.

Але чи реалізують його? Бо, за словами військового психолога Андрія Козачука, із СЗЧ повертаються здебільшого ті, хто переводиться до іншого підрозділу.

Водночас, він зауважує, що це – не дуже поширені випадки. Адже, якби існувала гарантія переведення у війську шляхом СЗЧ, то «половина особового складу, мабуть, пішла б у СЗЧ». 

«Так, у нас є величезні проблеми з переводом. Люди бажають служити в якихось інших підрозділах, їх туди не пускають. Тому що, на відміну від цивільного життя, у війську тебе мають не тільки хотіти там, куди ти сам хочеш, але й тебе мають відпускати», – наголошує військовий психолог.

Про всяк випадок уточнюю, що я ніколи самовільно не залишав військову частину, відмовлятися від виконання наказу або втікати з позицій наміру не маю. З 25 липня 2023 року виконував бойові завдання в піхоті на Куп’янському напрямку Харківської області. Після отримання осколкового поранення 9 травня 2024 року був переведений до взводу матеріального забезпечення, де також продовжую виконувати бойові завдання. Бо знаю, чому я пішов на війну, хоч до того не служив в армії і жодного відношення до війська не мав.  Хочу, щоб мій 8-річний син Давид пишався своїм татом. Адже наша гідність починається з того, що ми стаємо спроможні на вчинок заради когось або чогось. Це означає, що ми готові чимось заплатити за нього. Міра цієї жертви й дорівнює нашій гідності.

Валерій МІЩЕНКО, журналіст, воїн 14-ї ОМБр ім. князя Романа Великого.

Читайте також: Військовослужбовці Богдан і Тетяна повінчалися у храмі Звинячого на Волині (Фото).