Ворог – уже в безпосередній близькості від «золотої жили» української металургії.
Якщо втратимо Покровськ, то Україна залишиться без коксівного вугілля
Лінія фронту наближається до цього міста на Донеччині, де добувають рідкісне «чорне золото», необхідне для виробництва сталі на найбільших металургійних комбінатах нашої країни
Тому втрата нами Покровська – це не тільки втрата зручного логістичного центру. Це не тільки відкритий шлях для наступу на Павлоград, а далі – на Дніпро. Це – втрата «золотої жили» для нашої металургії – шахтоуправління «Покровське», яке забезпечує 93% потреб нашої металургії у коксівному вугіллі.
«Зараз черговий персонал працює у бронежилетах, а шахтарі безпечно проживають у захищених місцях, на значній відстані від лінії фронту. На території діють підземні та наземні бетонні укриття» – розповів гендиректор «Метінвест Покровськвугілля» Андрій Акулич.
Зараз черговий персонал працює у бронежилетах, а шахтарі безпечно проживають у захищених місцях, на значній відстані від лінії фронту. На території діють підземні й наземні бетонні укриття.
2023 року Україна забезпечувала себе власним коксівним вугіллям більш як на 90%. На підприємствах Покровського майданчика працює 3,5 тисячі осіб, які відповідають за базову життєздатність шахти, видобування і збагачення вугілля.
«У разі втрати Покровська, наші підприємства будуть змушені використовувати виключно імпортне коксівне вугілля. Але обсяги такого імпорту можуть не забезпечити потреби металургів у коксі на необхідному рівні», – заявили в об’єднанні «Укрметалургпром».
Експерти металургійного об’єднання вважають, що заводам знадобиться мінімум 1−1,5 року, щоб перелаштувати логістику під отримання великих партій імпортного коксівного вугілля.
Традиційними для України постачальниками цієї коксівної сировини є США, Австралія, Колумбія, Казахстан, Польща та Чехія. Останні дві країни мають можливість постачання залізницею, а інші – лише морським шляхом. Такий розвиток подій призведе до значного здорожчання собівартості української продукції.
У разі втрати Покровська, в «Укрметалургпромі» прогнозують скорочення виробництва на 50% і нижче (на підприємствах, які у сталеплавильному процесі використовують чавун). «Замість нарощування виробництва до 10 млн тонн, воно може впасти до 3,5 млн тонн на рік і навіть нижче. До прикладу, у попередні два роки українські підприємства виробили 6,26 і 6,23 млн тонн сталі. У 2024 році йдеться про 7,2−7,3 млн тонн», – пише видання NV.
