«Про генералів з окопів – це «красіво», але – незрозуміло»
Найяскравіші за тиждень думки і цитати
АНДРІЙ, командир екіпажу безпілотних авіаційних комплексів «Кара Небес», дивується, чому в Україні мобілізується мало людей:
«Особового складу у них значно більше, ніж у нас. І у нас рекрутингова проблема значно більша, ніж у росії. І це – дивно для мене, тому що ми боронимо свою землю і при цьому не можемо назбирати людей. А вони просто штурмують і вмирають на чужій землі, і в них виходить назбирати людей. Для мене – це якийсь нонсенс і сюрреалізм.
Мені, як військовій людині, легше уявити свою смерть зі зброєю в руках, боронячи свою країну, ніж втопитися в Тисі. Мені важко знайти причину, чому не воювати».
Володимир ОМЕЛЯН, ексміністр інфраструктури, воїн ЗСУ, про заяву Президента Володимира Зеленського, що «генерали мають бути в окопах»:
«Про генералів з окопів – це «красіво», але – незрозуміло (знайомий із багатьма генералами, але жодного не пригадаю з них, аби він особисто не воював). А можна тоді і політиків вимагати не з шапіто, а – підготовлених і ефективних? І в Уряді вже давно хочеться бачити зрілих фахівців, які пройшли багатодесятирічний шлях від головного спеціаліста до міністра, а не зайшли в Кабмін щось підписати, з притону в шортах. Щоб не тренувалися методом ненаукового тику на наших костях, а одразу чітко знали, як правильно робити».
Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, вважає, що війна може закінчитися наступного року:
«Ми зробимо все, щоб закінчити цю війну. І в нас є всі можливості, щоб закінчити цю війну у 2025 році. Ми можемо це робити, але тільки разом із Європою, разом зі США і, звичайно, разом з Україною… Це може статися швидко, але все залежить від волі. Від волі тих, хто цього прагне. Зрозуміло, що це – нелегко й це не станеться завтра, але це може статися наступного року. Я так відчуваю, але все залежить від рішень і волі інших лідерів».
Сергій МАРЧЕНКО, блогер, про головного винуватця:
«Зараз країна знову – в темряві і є велика спокуса почати шукати винних серед своїх. Чому цього не варто робити? Тому що – це фактична неправда. Президент Зеленський, Андрєй Єрмак, Мустафа Найєм, ДТЕК, інші посадовці і компанії, можливо, могли зробити більше, але Україна без світла – не їхня вина. Це – не вина Байдена, Шольца, Макрона. Можливо, вони могли надати більше зброї, але без світла ми – не через них.
Це – навіть не вина путіна. Звичайно, воно падло, але винен не він.
Єдиним відповідальним за гуманітарну катастрофу в Україні є російський народ. Цей народ – єдина причина всієї біди, що випала на нашу долю. путін – всього лише дрібний гвинтик у механізмі цього народу».
Валерій ПЕКАР, публіцист, вважає, що наша Перемога більше залежить від нас, а не від партнерів:
«Основні проблеми України на даний момент – внутрішні, їх треба терміново вирішувати. Йдеться про людський капітал та управління в Силах оборони, про ВПК та економіку, про демократію та суспільну згуртованість…
Що робити нам конкретно? Або ти в ЗСУ, або всі можливі сили віддаєш допомозі ЗСУ. І головне: не повторювати тези російської пропаганди. Навіть якщо дуже хочеться. Вчергове повторю: стратегія путіна – розколоти українське суспільство протягом важкої зими й примусити його просити капітуляції. Тож не треба допомагати путіну».
Кирило БУДАНОВ, керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, відреагував на чутки про своє звільнення:
«Черговий вкид, вже далеко не перший. На жаль, ці наративи в певний момент поширили в українському інформаційному просторі, багато тиражувала російська пропаганда. Але в цьому немає нічого дивного – вкидання чуток і дезінформації – це те, що роблять і для дестабілізації країни, і для дестабілізації команди».
Дмитро ЛИТВИН, радник Президента України, про ідею знизити мобілізаційний вік до 18 років:
«Немає сенсу бачити в Україні заклики до зниження мобілізаційного віку, начебто для того, щоб призвати більше людей, коли ми бачимо, що анонсована раніше техніка не надходить вчасно. Через ці зволікання Україні бракує зброї, щоб озброїти вже мобілізованих бійців. Не можна очікувати, що Україна компенсує молодістю наших чоловіків на передовій затримки в матеріально-технічному забезпеченні чи вагання в підтримці».
Іванна КЛИМПУШ-ЦИНЦАДЗЕ, народна депутатка від «Європейської солідарності», про відмову проросійської влади Грузії від переговорів про вступ до Європейського Союзу (після цього в країні почалися протести):
«Маски скинуто остаточно, і країна розвертається в бік свого окупанта під прикриттям «прагматичної політики» щодо рф. Та ми знаємо, що воля картвелів (грузинів. – Ред.) – інша. Боляче спостерігати, як після всіх жертв, які вони поклали на вівтар свободи, імперія затягує їх назад. Тільки перемога України і послаблення росії можуть змінити цей процес. Нинішня ситуація — наслідок нерішучості Заходу, яка виливається в зменшення території свободи. Просто на наших очах уперше за багато років демократія відступає перед тиранією…».
Михайло БАСАРАБ, політолог, пояснює, чому ніяких переговорів найближчим часом не буде:
«Варто нарешті по-дорослому прийняти очевидне: війна не припиниться доти, доки москва не втратить спроможність продовжувати цю війну. Треба шукати можливостей не домовитися, а позбавити ворога спроможностей. Подобається це чи ні, але іншого не дано».
Олександр КІРШ, економіст, про соціологічне опитування на росії:
«11% росіян підтримують ядерний удар по Україні безумовно; 28% схиляються до того, що такий крок швидше може бути виправданим; 15% вагаються з відповіддю; 24% сумніваються щодо виправданості; 21% ядерний удар по Україні категорично не сприймають (1% – результат округлень). Тобто 54% щодо застосування ядерної зброї проти України – щонайменше не заперечуватимуть... Егей, прибічники ідеї, що в нас війна лише з пуйлом, а не з російським народом, який тут ні до чого й ані в чому не винний! У вас ще є ілюзії щодо людяності мешканців мордору?».
Зоя КАЗАНЖИ, блогер, розповіла «реальну історію про небайдужість»:
«Жінці видаляли зуби. У неї на обличчі зʼявився набряк. Вона себе погано почувала і замовила суп. Курʼєр, який приніс суп, подзвонив в поліцію і сказав, що жінка має набряки на обличчі як після побиття і насилля. Поліція приїхала через 40 хвилин. Курʼєр дочекався поліції. Жінка була в приємному шоці. «Він – реально крутий, цей курʼєр. Побачив, подзвонив, дочекався – заморочився», – сказала. Події відбувалися в Києві».
