Три доби діставалися до Луцька, тут 10 днів обживалися, після чого пішов служити.
Боєць із Запоріжжя після окупації рідного села привіз сім'ю до Луцька і пішов воювати
Андрій Кочергін із Запорізької області воював, отримав поранення, а нині служить гранатометником в роті охорони Волинського обласного центру комплектування та соціальної підтримки
На початку повномасштабної війни його рідне село Відножине опинилось в окупації. Проживши там три місяці, чоловік разом з дружиною, двома доньками та тещею виїхав до Луцька.
Як вивозив сім’ю, брав участь у контрнаступі 2023 року і після поранення продовжує нести службу Андрій Кочергін розповів Суспільному.
Нині Андрію 49 років. Каже, що під час окупації — життя зупинилося. Перше, що сталося, це те, що люди перестали ходити на роботу, перестало усе працювати, спустіли банкомати, магазини, почалися перебої з продуктами.
«До нас дійшли російські колони без будь-якого бою за 2-3 дні, почалися артобстріли, сутички, ми тоді переїхали у місто Дніпрорудне з сім'єю. Вони довго у місті не могли зробити адміністрацію, бо люди не хотіли з ними спілкуватися, не те щоб співпрацювати», — говорить чоловік.
З його слів, попри небезпеку обстрілів, вирішили виїжджати з окупації. Три доби діставалися до Луцька, тут 10 днів обживалися, після чого пішов служити.
«Спочатку я був номером у кулеметному розрахунку. А потім мене перевели в мінометну батарею. І в процесі навчання я вже став командиром розрахунку, на війну потрапив, саме, як командир розрахунку», — розповідає Андрій.
Боєць брав участь у контрнаступі на П'ятихатки та Роботине. Під час одного бою Андрій отримав поранення ноги.
«Це був артобстріл в нашу сторону 24/7. Ми зайняли територію, яку вони тримали, усе було заміновано, було небезпечно, ховатися було ніде, посадки були знищені, вискочив FPV-дрон, розірвався у мене біля ноги», — пригадує військовий.
Два місяці після поранення Андрій Кочергін не міг ходити, потім ще пів місяця реабілітація і переведення на службу до Волинського ТЦК та СП.
«Коли на військовослужбовців ТЦК кажуть різні неприємні речі, то це люди, які не зовсім обізнані хто і що тут робить. Є російські наративи, мовляв, Україну не треба захищати, що воювати має хтось інший, але не ти. Це сумно звичайно. Люди, які не служать — малодушні, може боягузи чи занадто «мудрі», які вони вважають, що кращі за інших», — каже чоловік.
Нині разом з сім'єю Андрій Кочергін живе у Луцьку, в орендованій квартирі. Мріє про закінчення війни та власне житло.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: При Волинській ОВА створять Раду благодійників.
