Ось так, щасливо, українські діти усміхаються, завдяки нашим захисникам.
У Берестечку на Волині дошкільнята вчилися перемагати зло за допомогою французької казки
Ще задовго до приходу зими в місцевому закладі дошкільної освіти «Малятко» 64 його вихованці нетерпляче чекали зустрічі зі Святим Миколаєм. Цьогоріч колектив садка підготував дітям настільки змістовне дійство, що їхні рідні, які передплачують газету «Волинь», щоб дізнатися з її шпальт про головні, цікаві чи зворушливі новини та події краю, надіслали нам цю чудову світлину зі словами: «Наші найдорожчі ось так щасливо усміхаються, завдяки тисячам воїнів, які ціною власного життя визволяють нашу Україну від нашестя москалів». Волонтери Горохівського «Щита» неодмінно доставлять черговий випуск на всі фронти, де воюють наші земляки, родичі, друзі. Вітання їм – із прийдешнім Різдвом Христовим, наша молитва та сердечні слова чекання з міста козацької слави!
«Щасливий той, хто працює з дітьми. Та праця – то ніби віддушина від війни»
У невеликому Берестечку дитячий садок завжди був і є потрібним закладом, куди приводять своїх донечок і синочків не лише жителі міста, а й мешканці довколишніх сіл Піски, Старики, Кутрів. У нинішньої директорки закладу дошкільної освіти Ірини Мамчиць дізнаюся, що дитсадок було відкрито в 1974 році, отож цьогоріч йому – рівно півстоліття. Якби не війна, це 50-річчя містяни вшанували б велелюдною урочистістю.
Наразі ж колектив закладу визначив надважливим завдання максимально вберегти дитячу уяву від війни, заповнювати світ малечі радістю навіть у хвилини, в які їхні серця плачуть від сумних звісток із передової лінії вогню, після похоронів Героїв…
Наскільки це вдається? Ірина Олександрівна з повагою говорить про професіоналізм усіх колег, бо протягом дня їхні вихованці спокійно навчаються, бавляться, усміхаються. Бува, й роблять безневинні збитки, та безтурботні обличчя вмить серйознішають, коли над містом починає горланити сирена. Тоді навіть пустуни вмить стають слухняними, щоб взятися за ручки та поспішити в найближче шкільне укриття.
– Щасливий той, хто працює з дітьми. Та праця – то ніби віддушина від тривожного сьогодення, – ці щирі слова Ірини Мамчиць є шанобливим освідченням своєму покликанню.
Відрадно, що в найважчі воєнні роки потреби малих жителів громади не залишаються поза увагою місцевої влади. За словами пані Ірини, голова Берестечківської міської ради Ігор Грудзевич, його заступники Ян Освіцінський і Валентина Залевська зазвичай самі цікавляться поточними проблемами закладу, а за підтримки депутатського корпусу цьогоріч для «Малятка» купили телевізор, принтер, ноутбук, пилосос, на кухню – нову плиту, а для музичних дійств – інструмент підприємства Jamahа, на подвір’ї облаштували спортивний майданчик. І на свято Миколая пан Грудзевич із колегами прийшли до дітей із солодкими подарунками, які, за традицією, їм роздавав найпочесніший гість цього дня.
«Даруй, Миколаю, світлу долю козацькому краю…»
Попросити перевтілитися в Чудотворця настоятеля Свято-Троїцького собору отця Миколая Качмаря – то була воістину оригінальна ідея музичного керівника «Малятка»
Вікторії Василюк. За словами Ірини Мамчиць, ця її 26-річна колега володіє особливим даром спілкуватися з дітьми, а ще – талантом музикувати, імпровізувати, невтомно придумувати щось нове в організації дитячого дозвілля, писати власні вірші та сценарії до всіх дійств… Як завше, завзятими помічницями творчої лідерки закладу були вихователі старшої та середньої груп Наталія Томашук, Тетяна Гринчук, Тетяна Коносевич, Наталя Ряба, Алла Мелехова та асистент вихователя Оксана
Блінова з Краматорська. До війни пані Оксана розмовляла російською, та вже дуже добре впоралася з
завданнями ведучої Вікторії Василюк. Ролі ж Леді Баг і Суперкота, героїв із відомого французького мультсеріалу, виконали сама пані Вікторія і Наталія Томашук.
– Чому обрала французький сюжет? Цей мультик люблять діти і, знову ж таки, він – далекий від війни. Про неї це покоління невдовзі дізнається з історії України, а наразі ми будемо дарувати йому максимум щасливого дитинства, – розповіла про свій задум сценаристка.
Асистент вихователя Оксана Блінова з Краматорська, яка до війни розмовляла російською, дуже добре впоралася із завданнями ведучої Вікторії Василюк.
Звісно, французи не пов’язували з подіями в Україні фентезі про те, як Леді Баг (у перекладі «Божа корівка») і Суперкіт воюють із Бражником та його метеликами-акумами, що хочуть всіх і все перетворити на зло. Та мені особисто з осоружним путіним та зажерливою росією асоціюється лихо всього світу. Навіть те, яке стається в казках чи мультфільмах.
…А найгарнішими акторами в цій імпровізації були дітки, які співали, танцювали, щиро вірили в дива й тим дарували дорослим найбажаніше «дякуємо» педагогам за їхній хист і дуже схожу на мамину любов. Тож отець Миколай Качмар, перевдягнений у Чудотворця-улюбленця, не барився. Запам’ятався всім поважним, мудрим, добрим. До слова, в цьому образі він був не вперше. Служачи раніше Богові і людям в одному з храмів Ковельщини, він радо зголошувався виконати місію роздати чемним подарунки й навіщувати миру всім сім’ям і країнам, а берестечківському «Малятку» разом із його дитсадківською родиною співав: «Дідусі й бабусі щоб були здорові, татусі й матусі щоб жили в любові», «Даруй, Миколаю, світлу долю козацькому краю»!
…Із молитвою про мир у рідній країні до Святого Миколая 6 грудня звернулися всі, хто не уявляє себе без рідної мови, церкви, культури, історії, України. Почуй її, Боже!
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
Читайте також: «Трійко волинських козаків, які державі поки – «не на часі», уже добряче дають волю ноженятам».
