Невже Ілля Ковтун піде шляхом зрадника з Волині Анатолія Тимощука?
Срібний призер Олімпійських Ігор-2024 21-річний Ілля Ковтун – за крок до того, щоб змінити громадянство України
Хоча ще зовсім донедавна на всіх змаганнях, де уродженець Черкас потрапляв у призери, він виходив на п’єдестал із синьо-жовтим знаменом.
«Наші Збройні Сили України, моя родина та сім’я змушують мене гідно тримати свій спортивний фронт. Моя місія – прославляти Україну в нелегкі часи через спорт та досягнення», – було зазначено у вже, на жаль, видаленому патріотичному дописі Іллі Ковтуна від 19 листопада.
Бо вже на наступних змаганнях, де він у складі клубу KTV Straubenhardt став переможцем німецької Бундесліги з гімнастики, принісши своїй команді найбільшу кількість очок, Ілля вже був на п’єдесталі без Державного прапора України.
Ці світлини розмістила тренерка Ковтуна – Ірина Горбачева, яка й спонукає талановитого гімнаста змінити громадянство.
21-літній атлет та його тренерка можуть продовжити виступи за збірну Хорватії, де увесь 2024-й готувалися до змагань.
21-літній атлет та його тренерка можуть продовжити виступи за збірну Хорватії, де увесь 2024-й готувалися до змагань. І навіть після Олімпійських Ігор спортсмен не повертався в Україну. Остаточне рішення буде прийняте до кінця цього року. Причина – нібито у грошах, що на спортсмена та її тренерку не виділяє держава.
Нагадаємо, що на Іграх у Парижі Ілля Ковтун здобув «срібло» у вправах на паралельних брусах і також мав два четвертих місця – у фіналі особистого багатоборства і у вільних вправах.
Також Ілля є володарем «бронзи» та «срібла» чемпіонатів світу в багатоборстві. Тобто він – один із найсильніших гімнастів планети. І держава, звісно, мала б запропонувати йому гідні умови, попри війну. Футболом можна пожертвувати, де ми ніколи нічого не здобудемо, а от гімнасти мають можливість здобути на Олімпіаді не одну медаль…
За воротами
Руслан РОТАНЬ, головний тренер «Олександрії», після розгромної поразки 0:3 від київського «Динамо» у матчі за перше місце УПЛ:
– Завжди неприємно програвати, але думаю, що поразки завжди вчать чомусь новому, тому ми не повинні на це реагувати, як «все пропало». Тим паче, що якщо брати гру в цілому, то замість того, щоб бути попереду, ми, на жаль, пропустили зовсім, на мою думку, нелогічний гол…
Я сказав хлопцям, що ми, на жаль, сьогодні володіємо менталітетом «маленької команди». Тому що гра повернула не в те русло, ми почали програвати. І в нас настала якась агонія, почали нехтувати своїми принципами. З менталітетом «маленької команди» ми вже не змогли встати, на початку другого тайму пропустили 3-й гол – також у контргрі. Тому – нічого страшного. Я вважаю, що нам ця гра піде на користь. Ми повинні зробити висновки та рухатися далі.