1% шансу вижити: львівські хірурги врятували волинянку

Коли лікарі почали аналізувати результати обстежень 67-річної пацієнтки, виникла патова ситуація: без операції у хворої не було жодних перспектив. З іншого боку, ймовірність того, що жінка витримає операцію, сягала лише 1%. Утім, у медицині, на щастя, інколи неймовірне стає ймовірним.

Про це пише ZAXID.NET

Нирки почали всихатися через забиті ниркові артерії.

До судинних хірургів Львівської обласної клінічної лікарні Орисю Гавлевську скерували з обласної лікарні Волині з критичними стенозами (звуженням) обох ниркових артерій. Одна артерія була перекрита на 99%, друга – на 98%. У пацієнтки вже почалася ниркова недостатність, нирки поволі почали всихатися. Якщо у нормі нирка має приблизно 9-9, 5 на 4,5 см, то у пацієнтки одна нирка була 7 на 3 см, друга – 8 на 3 см.

Під час ретельного обстеження лікарі виявили, що і з сонними артеріями у хворої є проблема. Одна перекрита бляшкою на 65%, друга – на 45-50%.

Жінка – гіпертонік зі стажем. У неї реноваскулярна артеріальна гіпертензія, тобто підвищення тиску провокували звужені ниркові артерії. Жінка роками ходила з тиском 220-240/100-110 мм рт. ст., який важко було знизити медпрепаратами. У жовтні 2024 року вона перенесла перший ішемічний інсульт.

Через постійний високий тиск, почало здавати і серце. Аналізи показали, що у пацієнтки високі показники калію. А вони зменшують частоту скорочень серця, навіть можуть призвести до його зупинки. У пацієнтки почалася брадикардія (сповільнене серцебиття).

З такими хворобами ризик операції був не просто високий, а надзвичайно високий. Судинні хірурги попросили проконсультувати пацієнтку різних спеціалістів: кардіологів, невропатологів, нефрологів. Більшість лікарів була проти оперативного втручання. Мовляв, хвора операції не перенесе або в післяопераційному періоді отримає інсульт чи інфаркт. Проти операції був і чоловік. Утім, на оперативному втручанні настояла сама пацієнтка.

«Одна людина сказала мені так: ти довірся лікарю, який буде тебе оперувати, і вір, що все буде добре. Я так і зробила», – каже пацієнтка.

На пацієнтку чекала не одна операція, а дві.

Підготовку до операції передусім слід було починати з нормалізації тиску. Пацієнтам з реноваскулярною артеріальною гіпертензією підходять далеко не всі препарати для зниження тиску. Серед них є й такі, які пришвидшують ниркову недостатність, які пацієнтці протипоказані. Тож лікуючий лікар пацієнтки Юлія Мота попросила кардіолога кардіохірургічного відділення лікарні Олега Лещука проконсультувати пацієнтку. Кардіолог підібрав хворій препарати, які дозволили дещо знизити тиск і тримати його на певному рівні.

Оперувати ниркові артерії, коли є критично забита сонна артерія, дуже ризиковано. Може зменшитися притік крові до мозку і виникнути інсульт. Тому судинний хірург, професор Ігор Кобза вирішив спершу провести пацієнтці операцію на сонній артерії. До операційної команди, окрім професора, увійшли судинні хірурги Тарас Кобза, Юлія Мота і анестезіолог Роман Михальчук.

Операцію на сонній артерії пацієнтка перенесла добре. Такі операції проводять під місцевим наркозом, бо це, за словами лікарів, дає на 40% менше післяопераційних ускладнень. Хірурги, контактуючи з пацієнтом, бачать, коли перетискання сонної артерії призводить до порушення мозкового кровообігу, і відразу реагують.

Та під час операції на хірургів чекав «сюрприз». Як пояснив професор Ігор Кобза, від внутрішньої сонної артерії здебільшого не відходять жодні судинки. А у пацієнтки від початкового відділу сонної артерії, десь на 1-1,5 см від основи, відходила ще одна доволі велика артерія, яка також була перекрита бляшкою. Професор провів майже 2000 операцій на сонних, але з таким зіткнувся вперше. Цю артерію також почистили і зшили.

«При таких операціях є вкрай важливе післяопераційне ведення хворого – суворий контроль тиску. І тут анестезіологи реанімаційного відділення спрацювали дуже добре, їм вдалося тиск тримати на одному рівні без стрибків», – каже професор.

Після першої операції жінка попросила на тиждень відпустити її додому, щоб побачитися з рідними, підзарядитися оптимізмом перед другою операцією. Утім, на Волині їй довелося затриматися на два тижні, бо у неї виник ще один інсульт. Виявилося, що у пацієнтки були забиті і хребцеві артерії. На щастя, інсульт був невеликий, але він значно ускладнив і підвищив ризик проведення операції на ниркових артеріях.

Коли неможливе стає можливим.

Під час обстеження ниркових артерій, лікарі виявили, що у лівій є звуження бляшкою і далі іде вигин артерії. Права нирка пацієнтки була аж у тазу, значно опущена і навіть трохи перекручена. Тож яка причина її звуження судинні хірурги до операції так і не знали.

Спершу оперували ліву ниркову артерію. Якщо просто почистити судину від бляшки, то згодом вигін артерії може порушувати кровотік, тому хірурги вирішили видалити ділянку з бляшкою і вигоном і вшити артерію в аорту. Працювати треба було чітко і швидко, бо нирка без кровопостачання гине буквально за 40 хвилин. Хірурги справилися за 25 хвилин, хоч стикнулися з великим кальцинозом аорти, тож вшити у неї артерію було непросто.

А що робити з правою нирковою артерією? Професор каже, що оперувати одночасно дві ниркові артерії не рекомендують і такі операції рідко хто проводить. Спершу оперують одну, щоб трохи знизився тиск, а за якийсь час другу. Якщо оперувати дві відразу, то може різко впасти тиск і пацієнту загрожує інфаркт.

Та з іншого боку, доступ до правої артерії відкритий. Якщо зараз її не чіпати і за якийсь час знову оперувати у цьому місці, то тут вже утворяться рубці і буде набагато важче виділити артерію і прооперувати. Та й ще один наркоз, ще одна операція пацієнтці небажана. Тому судинні хірурги ризикнули й прооперували й праву ниркову артерію. Вона була у так званій муфті, затиснута тканинами. Хірурги звільнили артерію від тканин, що її затискали, і кровоплин відновився. До слова, за багаторічний досвід роботи професор Ігор Кобза зробив лише три операції (включно з цією), коли одночасно оперували дві ниркові артерії. Всі інші операції проводили поступово: спершу одну, за якийсь час – другу.

Без ускладнень не обійшлося, але з ними лікарі справилися.

Складні операції позаду, пацієнтка витримала їх, але зітхнути з полегшенням судинні хірурги ще не могли. Дуже важливий був післяопераційний період. І тут виникла ситуація, якої хірурги найбільше боялися: у пацієнтки почав падати тиск. Він настільки упав, що його змушені були піднімати медпрепаратами. Утім, і цього разу анестезіологи реанімаційного відділення спрацювали на «відмінно»: вони буквально не відходили від пацієнтки і пильно стежили за тиском, підвищили його і тримали у певних межах, не допускаючи стрибків.

На п’ятий день пацієнтку з реанімації перевели вже у відділення. Біля неї у лікарні весь час був чоловік.

«Нині я вже сама ходила в туалет, на УЗД, повертаюся поволі до життя. Скажу вам чесно, це, що зробили львівські лікарі, диво», – сказала пацієнтка через тиждень після другої операції.

Пацієнтам, у яких тривалий час був високий тиск, небезпечно збивати його до 120 /80 мм рт. ст. Він повинен нормалізуватися поступово. Оскільки у пацієнтки ниркові артерії вже були чисті, тож і медпрепарати для зниження тиску потрібні були інші. Їх для пані Орисі підібрала кардіологиня кардіохірургічного відділення лікарні Ірина Бодак. Завдяки цьому, тиск у жінки тримається у певних нормах. Цього тижня пацієнтка з лікарні поїде додому, на Волинь.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: 76-річний мешканець Львівщини поборов два види раку