Бойко перехоплює електорат «какаяразніца»

Непокаране зло, як відомо, має здатність повертатися у ще страш­нішому, потворнішому вигляді. Зрадник та колаборант, який спокійні­сінько досі протирає свої брендові штани в українському парламен­ті (очолює депутатську групу зі знущальною назвою «Платформи за життя та мир»), отримує чималеньку депутатську зарплату, яка бе­реться з наших з вами податків, та користається усіма благами нар­депа, настільки знахабнів від безкарності, що почав наступально пра­цювати в інтересах агресора.

Дебют Бойка у китайській соцмережі Тік-Ток про «насилля над людьми», яким «радикали» забороняють говорити рідною мовою (що­правда, свій спіч він спокійно говорить російською), це вирок насам­перед владі. І водночас це пастка, в яку хитро зроблені «слуги» самі себе загнали. Зеленський та його 5-6 «ефективних менеджерів» ду­мали, що схопили проросійських нардепів за яйця і міцно тримають. Мовляв, куди вони тепер дінуться… Недаремно колишніх «регіона­лів», а потім колишніх опзжешників (проросійську партію «Опозицій­на платформа за життя» 15 вересня 2022 року заборонили), іронічно називали «військовополоненими». Бо після того, як путіну не вдалося взяти Київ за три дні (чого вони, вочевидь, з нетерпінням чекали і чому максимально сприяли) стали заручниками ситуації. Влада вирішила використати їх підвішений стан на свою користь. Суспільству, як кіст­ку, кинули спочатку Медведчука у наручниках, і народ не міг натіши­тися, допоки путіну не віддали його кума. Замість нього ритуальною жертвою став одіозний Шуфрич. Влада вирішила, що українці цим показовим шмаганням задовольнилися, а з рештою проросійських діячів уклала своєрідну угоду – ми вас не рухаємо, натомість ви го­лосуєте за усі токсичні закони, які потрібно протягнути в інтересах Офісу президента. Бо монобільшість до того часу вже почала тріщати по швах та розвалюватися. Втім, союз «слуг» і «п'ятої колони» у Пар­ламенті був і до початку великої війни. Там, за великим рахунком, яке їхало, таке й здибало. У 2021 році керівник фракції «слуг» Давид Ара­хамія розсипався у компліментах на адресу Бойка, казав, що у того «дуже проукраїнська позиція практично з усіх питань». Суспільство цю дивовижну фразу «проковтнуло», бо на той час зашкварів і мараз­мів від «слуг» було стільки, що народ не встигав офігівати.

Від початку широкомасштабного вторгнення колишні «регіонали» (буду їх так називати для зручності) сиділи як миші під віником, пікнути боялися. Лише слухняно голосували у парламенті. І про їх існування усі якось призабули. Відтак дочекалися моменту, коли вже не страш­но подавати голос.

Чому саме зараз? З кількох причин. Перша – після перемоги До­нальда Трампа на президентських виборах у США відчули потенційне послаблення України, яка найближчим часом може втратити підтрим­ку Америки. Не виключаю, що відмашку розхитувати внутрішню ситу­ацію Бойко отримав безпосередньо від своїх кураторів у кремлі. Ну і розмови про можливі вибори, звісно, стимулювали процес мобілізації ватного електорату. А оскільки відверто проросійського виборця за­лишилось не так багато (за іронією долі він перший потрапив під ка­ток улюбленого «русского міра»), то Бойко і його соратники вирішили боротися за колишній електорат Зеленського – тих, кому досі захо­дять наративи «какаяразніца» та «мир за будь-яку ціну». Не випадково Бойко обурювався знесенням пам’ятників та перейменуванням міст. Ну і традиційно, про мову та церкву… Нічого не нагадує? А я все-таки нагадаю! «Неважливо, як названа вулиця, головне, що вона освітлена та заасфальтована. Немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку закоханий», – слова з новорічного звернення президен­та Зеленського у 2020 році.

Безпринципність Зе-влади зіграла з ними злий жарт. Але це було б півбіди. Можна було б позловтішатися, мовляв, так вам і треба, самі виплекали собі конкурентів: за що боролись, на те і напоролись. Але біда в тому, що проросійські потвори, яких Офіс президента зберіг цілими і неушкодженими, будуть продовжувати робити свою чорну звичну справу – нищити Україну зсередини.

Заява Бойка, яка транслює кремлівські наративи, це також тест на спроможність наших спецслужб… Скільки можна оце все толерува­ти?! Хоча про що я? У нас такий собі відверто проросійський персо­наж на прізвище Червоненко усюди козиряє посвідченням офіцера українського ГУР… Чи так звані журналісти, які до великої війни на те­леканалах медведчука-мураєва озвучували російські методички, нині чудово почуваються в ефірі «єдиного марафону» та вдають з себе па­тріотів. І прикладів таких, м’яко кажучи, подвійних стандартів, безліч.

Влада має усвідомити неминуче: якщо вона, маючи монополію на покарання зрадників і ворогів, не виконуватиме цих функцій, цим за­ймуться патріоти, яких Бойко називає «радикалами», і тоді так звана сміттєва люстрація постмайданівських часів виявиться квіточками. Причому жертвами народних месників будуть не лише проросійські мерзотники, а й ті, хто їх покривав останні три чи навіть 33 роки…

Зверніть увагу на промовисту деталь: за три роки великої війни жоден депутат-«слуга народу» не засудив керівників та колег зі своєї фракції за ганебну співпрацю з колишніми регіоналами… Натомість очільниця партії «Слуга народу» Олена Шуляк публічно казала, що нардепи з колишньої опзж є партнерами слуг і «працюють дуже кон­структивно, підтримують усі наші ініціативи».

Цікаво подивитися на найближче голосування у Верховній Раді – чи знову колишні регіонали і теперішні слуги зіллються у звичному екстазі?…

А тим часом...

Голова Одеської ОВА Олег Кіпер цілком серйозно заявив, що на початку повномасштабного вторгнення митрополит Одеський та Ізма­їльський московського патріархату Агафангел їздив з іконою вздовж узбережжя Чорного моря, завдяки чому здійнявся шторм, і це зава­дило росіянам висадити десант. Виявляється, ось хто рятівник Одеси! Він справді неадекват чи це витончене знущання з української армії?! І цей Кіпер не є членом опзж чи інших непристойних абревіатур. Його на посаду очільника області призначив Зеленський. Чи Єрмак. Вже і не розбереш, хто там головніший. Ось вам і красномовна відповідь на всі риторичні запитання. До речі, Кіпер на сьогодні досі голова ОВА?!

Наталія БАЛЮК, головний редактор газети «Високий замок».

Читайте також: Партнер команди Зеленського по парламенту заявив про «радикалів» і «заборону рідної мови і церкви».