Вічна пам'ять Герою Анатолію Столярчуку!
Волинь: чому, коли хоронили Героя, на дверях церкви в його селі висів замок?
Сподіваємося, що влада дасть відповідь на лист болю від жителів Любешівської громади, який ми отримали цими днями. Також, дорогі читачі, нам важлива і ваша думка з приводу цієї ситуації
Доброго дня, шановна редакціє газети «Волинь»!
Турбують вас із наболілим питанням читачі з Любешівської громади Камінь-Каширського району. Хочемо, щоб через вашу (і нашу) газету «Волинь» наш біль почуло керівництво ОТГ, району, області та країни, бо на місці тут нас вважають винними, що... нам болить доля України і всього українського. Цю ситуацію яскраво описала геніальна Ліна Костенко в поемі «Берестечко»:
«Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами
та ще й у всьому звинувачувати нас!».
Але ця ситуація, на жаль, не є дивною, бо серед керівників нашої ОТГ лише декілька людей є прихожанами ПЦУ. Всі інші моляться «московським попам» і, очевидно, належать до категорії «ждунів».
А переконала нас у тому, що треба звертатися саме до вас, стаття «Невже навчать любити Україну ті, хто молиться московському попу?», опублікована у «Волині» 27 листопада 2024 року. Справді, важливу і актуальну тему озвучив на сторінках газети Ігор Новосад із Нововолинська. Питання – риторичне, а відповідь – очевидна: такі люди насамперед навчать прислужувати «царю-батюшці». І в нашому листі – теж болюче продовження цієї теми про «ждунів»…
Любешівщина переповнена «московськими церквами». Як не прикро, за 10 років російсько-української війни, лише одна церква мп перейшла до ПЦУ – сталося це в селі Залізниця.
Раніше більшістю голосів було проголосовано за перехід до ПЦУ в селі Великий Курінь, але благочинний округи, протоієрей Анатолій Шкара, зробив усе, щоб цього не сталося…
Щоразу переконуємося в тому, що керівництво громади і району потурає йому – донедавна активному прихильнику Віктора Януковича, бо, очевидно, не зацікавлене в тому, щоб позбутися у нас «рашиcтських церков кіріла».
Останньою, так би мовити, краплею став похорон воїна Анатолія Столярчука у селі Бучин, де цинічно, по-підлому було повішено замок на двері тутешнього храму. Адже родина не захотіла, щоб Героя ховали «москальські попи».
Останньою, так би мовити, краплею став похорон воїна Анатолія Столярчука у селі Бучин, де цинічно, по-підлому було повішено замок на двері тутешнього храму. Адже родина не захотіла, щоб Героя ховали «москальські попи», бо їхні «сльози на похоронах» – це «крокодилячі сльози», облуда та лицемірство, бо вони досі не вийшли з підпорядкування московського патріархату.
Тому священнослужителі ПЦУ відспівували Анатолія Столярчука не в храмі, а на подвір’ї – поблизу церкви. Невже цей воїн, який помер від ран, віддав своє життя
чи не за всіх жителів села Бучин, усієї Любешівщини, Волині й України?
Також 12 грудня 2024 року відбувся похорон воїна Миколи Цапука із Нових Березич. Його родина теж не захотіла, щоб загиблого воїна відспівували попи «московської» церкви. Тому скорботний кортеж із тілом Героя приїхав у Любешів до храму
Вознесіння Господнього ПЦУ, а потім повертався у рідне село воїна Миколи, уже для поховання…
Як довго ми ще будемо терпіти свавілля московських посіпак, які досі продовжують пропагувати проросійські ідеї серед своїх прихожан, які зачиняють храми перед воїнами, що віддали своє життя за Україну та всіх нас? Хто із влади дасть відповідь на це запитання?
Хоча, на прикладі Львівщини, Івано-Франківщини, така відповідь є – там уже немає жодної церкви «московського патріархату». А скільки ще часу Любешівщина й Волинь загалом будуть молитися «святим отцям російської церкви», яка благословляє вбивати українців?
Під листом у редакцію підписалися 70 осіб.
