Після загибелі чоловіка Олена Кутова посивіла за ніч і поклала коханому лист у домовину

 А напередодні загибелі чоловік зробив останнє фото для дружини, де він у військовій формі руками показує їй серце. Олена отримала світлину від Вадима 8 березня – за день до його смерті 

Вони – майданівці. Щоправда, зустрілися вже після Революції Гідності, коли стали на захист України, щойно перші танки заїхали у Донецьку область. Тоді Олена Кутова служила військовим медиком у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, а Вадим – у батальйоні «Донбас». Весілля зіграли просто на фронті й мріяли разом будувати свій дім у вільній Україні. Та війна не пошкодувала і їхнього щастя. У березні 2023 року Вадим загинув у боях за Бахмут – перед цим він устиг закрити собою побратима.

«Усіх розпитував про дівчину, схожу на ангела»

Вадим Кутовий із Черкащини, який воював із 2014-го року, познайомився з майбутньою дружиною Оленою у 2016-му на Херсонському військовому полігоні – перед виїздом в АТО. Жінка тоді служила бойовою медикинею. «Він зайшов до нас у палатку, сказав, що в них немає кави. Кажу: «То бери». Того ж дня запропонував зустрічатися. А для мене на першому місці була служба. Я так і сказала, що – «ніяких зустрічань». Я взагалі не планувала жодних стосунків, бо приїхала на фронт, а не розважатися. Мені потрібна була робота», – поділилася спогадами Олена.

Вадим все одно приходив у медпункт, носив цукерки. 

Але поєднала пару зустріч у Покровську, де обоє лежали в наметовому госпіталі. Олена була там із контузією. Вадим – із восьмою контузією та мінно-вибуховою травмою (з осколковими пораненнями, великим опіком). Олена побачила, як Вадим йде коридором, і потягла його за руку. 

«Він тоді так подивився на мене. Напевно, не впізнав», – розповіла жінка.

Із березня 2016-го Вадим служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас-Україна». Під Мар’їнкою Донецької області отримав важке поранення.

Вона була в білій футболці й білих штанях, схожих на медичні, які їй медики видали вже у госпіталі. І після цієї кількасекундної зустрічі Вадим її відшукав. Усіх розпитував про дівчину, схожу на ангела. Оскільки Олена була медикинею, у госпіталі її всі знали. До неї в палату Вадима привели головний лікар, анестезіолог і хірург. Так романтично вони познайомилися вже вдруге…

Уже на другий день після весілля молодята збирались на полігон

«Вадим попросив номер телефона. На маленькому обдертому папірчику написала його. Він носив цей папірчик біля грудей, у коробочці з нагородою весь час», – пригадала Олена. 

Після одужання Вадим і Олена роз’їхалися, але продовжували спілкуватися. Він дзвонив рідко, бо зв’язку не було. Олена теж часто бувала на виїздах. Згодом вона перевелася у батальйон «Донбас», але її начмед не на всі завдання пускав, бо вважав, що то – ризиковано, а в Олени на той час вже було двоє дітей.

За три місяці зустрічань на передовій вирішили одружитися.

«Він хотів мати когось рідного. Тому й зробив мені пропозицію. Сам купив обручки, замовив сукню для вінчання, – зауважила Олена Кутова. – Для мене головною була служба. Я мала велику мрію допомогти багатьом. І якби не вагітність, я ніколи не звільнилася б. Вадим казав, що так мене врятував».

Подружжя повінчалося під час військової служби у Лозовій на Харківщині – в колі побратимів. Командир сказав: «Це – перше весілля у батальйоні «Донбас». Ви не можете мене «опозорити», маєте зробити все по-людськи». Ми розписалися, вінчалися. Нас навіть ЗМІ знімали», – зауважила Олена.

Уже на другий день після весілля молодята збиралися на полігон. Олена встигла спакувати весільну сукню і вінчальні ікони, аби вислати їх поштою додому. «Ми навіть торт весільний не розрізали, бо всі були дуже втомлені. Сили вистачило лише на кілька танців, коли знімали фату. Усе, що залишилося на столі, ми відправили нашим хлопцям в АТО», – розповіла Олена.

«Він хотів бути у двох місцях одночасно – з жінкою та з дитиною, і – на фронті»

Вадим був прекрасним батьком, обожнював дітей і приділяв їм багато часу. Після народження Анастасійки чоловік звільнився зі служби та почав працювати муляром.

Після демобілізації Вадим встиг пожити з сім'єю, яка оселилася на Івано-Франківщині. Дружина каже, що він був неймовірним батьком. Працював на будівництві, а вечорами й на вихідних будував дім для доньок. До кінця облаштувати його не встиг через повномасштабне вторгнення.

Олена наголосила, Вадим дуже любив свою маленьку доньку. І саме через це він знаходив сили залишатися в Івано-Франківську, хоч і був переконаний, що його місце – на війні. «Він дуже хотів побачити перемогу. І хоч дитина для нього була всесвітом, він все одно хотів ще кілька росіян вбити, а тоді вже бути з нами. І хлопці його теж казали, що він хотів бути у двох місцях одночасно – з жінкою та з дитиною, і на службі, бо це було – його», – розповіла жінка.

Після 24 лютого 2022-го Вадим вступив до територіальної оборони в Івано-Франківську. «Він так рвався, що я ховала документи. Знав, що його не відпущу. Ходив у військкомат, але потрібен був весь пакет документів, які я тримала в себе. З військкомату навіть дзвонили, що прийдуть до мене з обшуком», – пригадала жінка. Вона просила чоловіка, аби він дочекався, поки донька піде в перший клас. Але не втримала коханого…

«Я передчувала… Але останній раз сказала, якщо це мета його життя, то я поважаю його думку, – поділилася дружина загиблого. – Коли дала йому оригінал військового, він усе залишив посеред вулиці, обернувся і пішов. Сказав, що його чекають у військкоматі».

І хоч дитина для нього була всесвітом, він все одно хотів ще кілька росіян вбити, а тоді вже бути з нами. І хлопці його теж казали, що він хотів бути у двох місцях одночасно – з жінкою та з дитиною, і на службі, бо це було – його.

Вадим Кутовий отримав осколкове поранення у серце 9 березня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Перед смертю Вадим Кутовий встиг закрити собою побратима. Захисник буквально місяць не дожив до свого 30-ліття.

Напередодні загибелі чоловік зробив останнє фото для коханої, де він у військовій формі руками показує їй серце. Жінка отримала світлину від Вадима 8 березня – за день до його смерті.

«Тяжко. Думаю, він нас бачить і все одно допомагає військам, – поділилася Олена. – Він казав мені, що пішов заради дитини, аби вона жила у вільній Україні, бачила зовсім інше життя. Як медик я розумію, що тут нічого вже не зробиш. Тримаюся з останніх сил, щоб дитина цього не бачила. Для нього Україна і служба в армії були понад усе. Думала, ми разом зістаримося і разом помремо….».

«Мені в обійми хочеться до тебе»

Вадим не дожив до свого 30-річчя два тижні. Олена зізнається, що, дізнавшись про смерть коханого, посивіла за одну ніч у свої 37…

В останній розмові він просив її не передавати жодних подарунків на фронт. А потім раптом додав: «І ніколи мене не забувайте».

«Я була в Бахмуті, розумію, що там робиться, бо я туди приїжджала як волонтер. Але я не розумію, як він міг загинути. Ця людина пройшла Іловайськ. Я бачила, як він вів бій, як умів знаходити укриття, де я б ніколи його не знайшла, не додумалась, не зреагувала б. У нього була миттєва реакція. Ще напередодні ввечері я з ним говорила. Потім говорив з ним мій тато. Він запитав «Як?», а потім сказав Вадиму – «Молись», і я все зрозуміла», – переповідає свої відчуття Олена.
Вадим Кутовий посмертно нагороджений медаллю «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» III ступеня. Поховали героя на Алеї Слави біля Івано-Франківська, у селі Чукалівка. Перед похованням Олена самотужки у храмі обмила тіло коханого, переодягла і поставила у домовину свій останній лист.

«Мені в обійми хочеться до тебе. Бодай на мить. Одну коротку мить. А там, по тім. Нічого вже й не треба. Болить… Чому ж воно отак болить?!», – написала у нім Олена.

…По смерті коханого вона зробила на руці тату – три серденька, що символізують трьох доньок, і напис «Разом до кінця». Ці слова Вадим написав їй, коли прислав останнє своє фото. На ньому він показав серце і додав, що дуже її кохає.
«Вадим – це моя душа. У той день ми наче удвох померли», – зізнається Олена.