Коли твої червоні лінії сприймають як анекдот, усе, що залишається, – обіцяти «пульнути «Орєшніком»

Головне повідомлення путіна – щире нерозуміння того, що відбувається.

Він не розуміє Україну, адже в його уяві він уже переміг. Лишилося лише прийняти капітуляцію. А оскільки Зеленський її не підписує, він напряму звертається до Голови Верховної Ради й наших військових, щоб підписати щось «на основі Стамбула» і «реалій на землі».

Не розуміє Європу, адже в його уяві Україна – це лише інструмент для обговорення з європейцями «нової архітектури безпеки». Але обговорювати з ним щось ніхто не збирається. І, окрім Орбана, ніхто, в принципі, з ним не спілкується.

Він не розуміє США і Трампа. Адже в жодному з трампівських варіантів, навіть найбільш лояльних для росіян, не йдеться про «нову архітектуру безпеки» й нове місце путінської Росії у світі. У риториці Трампа путінський максимум – «заморозка» лінії фронту без подальших розмов про роль путіна в історії.

Він бачить, що спілкуватися з ним ніхто не хоче й не планує. Коли твої червоні лінії сприймають як анекдот, а періодичні хапання за червону кнопку навіть не викликають традиційного «глибокого занепокоєння», то все, що тобі залишається, – це ставати в позу малої дитини й ображено обіцяти «пульнути «Орєшніком». Або зробити ще одну масовану ракетну атаку на українські міста, намагаючись убити ще кількох українців.

Очевидно, що у воєнному сенсі Україна прямо зараз, на жаль, не перемагає. Але так само очевидно, що путін не виграє. Можливо, йому ще вдається ціною великих втрат людей і нищення власної економіки завойовувати якісь шматки території. Але з кожним днем він віддаляється від своїх головних цілей – повного підпорядкування України й перерозподілу світу за зонами впливу. Майбутнє нашої держави залишається в руках самих українців. І жодні російські ракети цього змінити вже не зможуть.

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат від «Європейської Солідарності».

Читайте також: У справі про вбивство Фаріон – нові шокувальні деталі.