Малечі – цукерки, дорослим – святковий настрій: вулицями Луцька курсує новорічний тролейбус (Відео)

Напередодні різдвяно-новорічних свят жінка прикрасила свій тролейбус гірляндами та одягла червоного капелюха. А малим пасажирам роздає цукерки.

Про це пише Суспільне.

Лучанка розповіла, що працювати водійкою тролейбуса мріяла із дитинства, але здійснити цю мрію змогла лише у 48 років.

Наталія розповіла, що вони з кумою, яка теж працює водійкою тролейбуса, другий рік поспіль на новорічні свята одягають червоні капелюхи та прикрашають кабіну транспорту.

Цьогоріч окрім прикрас Наталія вирішила купити карамельок та роздавати усім маленьким пасажирам.

«Зараз такий складний час. Люди дуже сумні, похмурі. А я дарую дітям цукерки, а дорослим — новорічний настрій. Я вважаю, що треба ділитися добром», — розповідає Наталія Костюк.

Каже, що за цукерками до своєї кабіни запрошувала малят у гучномовець. І, спершу, говорить, ніхто не підходив.

«Люди були, як заморожені. Але потім потроху почали посміхатися і підходити. Мене зняли на відео та завантажили його в одну з луцьких спільнот і після того мене почали впізнавати. Дівчата-підлітки мені принесли мандарини. Мене це дуже розчулило, що я ледь не розплакалася», — говорить водійка.

Розповідає, що свій тролейбус №230 називає ніяк інакше, ніж «Ластівка». Бо дуже його любить й постійно намагається створити там затишок і оточити себе красою.

Від початку своєї роботи й донині Наталія працює на маршруті №15 «ЦУМ — Кінотеатр «Луцьк» — ЦУМ».

«Завжди милуюся луцькими краєвидами, я дуже люблю цей маршрут. Хоча багато наших водіїв не хотіли б на ньому їздити. Бо хочуть, щоб був початок маршруту і був кінець, а я постійно їжджу по колу», — каже жінка.

Наталія розповіла, що захоплення тролейбусами у неї виникло із дитинства. Тоді старша сестра її подруги Зоя Кузьмич працювала водійкою і часто дозволяла Наталії їздити поруч із нею.

«Зоя Іванівна досі їздить. Тепер ми з нею колеги. А взагалі я вже думала, що ніколи не буду працювати», — говорить Наталія Костюк.

Наталія розповіла, що це її перша робота, бо усе життя вона доглядає сина з інвалідністю. У хлопця із народження діагноз ДЦП.

Зі слів водійки, коли їй було 48 років, то на Луцькому підприємстві електротранспорту набирали нову групу водіїв для навчань.

«Я розуміла, що це мій останній шанс, бо водіїв беруть до 50 років. І так я наважилася здійснити свою мрію. Син вже підріс, Сергію 26 років і зараз він може про себе попіклуватися. І я йому вдячна, що змогла здійснити свою мрію», — розповіла мама.

Водійка розповіла, що на роботу зазвичай виходить за півтори години до того, як виїхати на маршрут.

Бо перед виїздом мусить «прийняти» тролейбус. Перевіряє масло, гальма, вугільні вставки, салон та справність усіх механізмів.

«Виїжджаю о 14:30 і до 22:47. Виходить, що цілий день я на роботі. Аварійних випадків, особливо в час пік, дуже багато. Багато молоді за кермом, вони вважають себе королями дороги, жорстко підрізають», — каже водійка

Наталія розповіла, що її тролейбус дуже примхливий і часто виходить з ладу, якщо ним кермує хтось інший замість неї.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Литовське байкерське братство доставило до Луцька партію автомобілів для військових (Відео).