«Я ніколи не влазила в шкіру своїх героїнь – замість цього надягала на них свою»

Своє перше кохання – Роже Вадима – дівчина зустріла в 16 років. Він побачив її фотографію в журналі та зрозумів, що зобов’язаний її розшукати. Батькам кавалер відразу не сподобався: ні грошей, ні престижної роботи. Але 

Бріжит знала, як вплинути на них. Вона включила на кухні газ і засунула голову в духовку – подіяло. Православний Вадим був змушений перейти в католицтво. Після весілля вони оселилися у квартирі, подарованій їм батьками Бардо. Вадим значно вплинув на становлення особистості Бріжит – за її словами, він учив її «абсолютно всьому». Пара прожила цілих 5 років, Вадим постачав журналістам усілякі «сенсаційні» історії про дружину – наприклад, заявив, що «для неї оголеність – це приблизно те ж саме, що посмішка або квітка». Він також підкреслював, що у фільмах Бардо не грає, а завжди залишається самою собою.

 До 1956 року у Роже Вадима дозріла ідея зняти Бардо у власному фільмі, який би розкрив її «природну неприкриту сексуальність» і чуттєвість, розсунув би жорсткі рамки моральних засад і зробив революцію у світі кіно та за його межами. На його думку «на той час публіка вже дозріла сприйняти щось монументальне за своєю значущістю». Він зняв свій перший фільм – «І Бог створив жінку» (1956). Бріжит зіграла головну героїню, зухвалу й сексуально розкріпачену, яка «борсається» між трьома чоловіками. В Європі фільм шокував глядачів досить відвертими для того часу сценами, одержав негативні відгуки від критиків і був засуджений католицькою церквою за сцени, в яких акторка з’являється оголеною і танцює на столі.

Фільм став провісником сексуальної революції 1960-х років, почалася «Бардоманія». Відтоді життя  жінки постійно було в центрі уваги світової преси. Сама акторка не була готова до такої популярності й галасу – це викликало в неї здивування, бо вона ніколи не вважала себе ані талановитою акторкою, ані красунею. 

Дизельний локомотив, що його виробляли в Чехословаччині в 1960-70-і роки, отримав прізвисько «Бардотка» за два опуклих бампери на його носі, що своїми формами виразно нагадували груди Бріжит Бардо.

Під час зйомок фільму «І Бог створив жінку» в неї почався роман із Жаном-Луї Трентіньяном, і незабаром її шлюб із Вадимом розпався. Попри це, вони залишилися близькими друзями й у майбутньому неодноразово співпрацювали. Трентіньян заради  Бардо кинув свою дружину. Пристрасті вирували доти, доки Жана-Луї не призвали в армію. Актриса його не дочекалася. Вона заводила романи один за одним.

Далі жінка закохалася у свого партнера по фільму – Жака Шарр’є. Вони разом знімалися в кінокартині «Бабетта йде на війну». Вона спочатку не планувала нічого серйозного, однак завагітніла. Від розпачу  наковталася таблеток, думаючи, що вб’є і себе, і дитину. Але вони обоє вижили.

Останні місяці вагітності акторка провела дома за запнутими шторами, практично нікуди не виходячи – будинок був цілодобово оточений натовпом папараці, деякі з них сиділи з фотокамерами на дахах сусідніх будівель навпроти її вікна. Вона була змушена народжувати вдома, побоюючись, що фотографи зупинять машину «швидкої допомоги» або ввірвуться в клініку. Після народження сина Ніколя-Жака 11 січня 1960 року, преса обступила будинок щільною облогою – родина Бріжит чекала на штурм і не була певна, чи зможуть жандарми його стримати.

 Акторка змушена була вийти заміж вдруге. Шлюб виявився не найлегшим – навіть до бійок доходило. Тривало це недовго – після офіційного розлучення в 1962-му Бардо погодилася віддати дитину на виховання в родину Жака. «Я була неспроможна піклуватися про себе. Як я могла піклуватися про дитину», – згадувала вона. Влітку 1966-го у кафе Сен-Тропе Бріжит познайомилася із екстравагантним німецьким мільйонером Гунтером Заксом. Між ними миттєво розпочався роман, і 14 липня того ж року Закс став її третім чоловіком. Церемонія одруження пройшла в Лас-Вегасi.

Однак i цей шлюб довго не протривав. Причиною була велика відмінність характерів і способів життя – вона прагнула до простоти й спокою, а він постійно був в оточенні друзів, часто подорожував і відвідував різноманітні прийоми, любив розкіш. До того ж, до Бардо дійшли чутки, що Закс побрався з нею через парі. Врешті-решт взаємна подружня зрада привела до розриву в 1968-му.

В 70-х стало очевидно, що кар’єра Бардо пішла на спад – фільми з її участю ставали менш успішними. У середині 1960-х їй платили багатомільйонні гонорари, а тепер вона в середньому одержувала 800 тисяч франків за фільм. Вона розуміла, що її роль у кіно вичерпана, i настав час піти. «Після 40-ка буде 50, потім – 60. І я не хочу сумувати з приводу того, що мені не пропонують нових ролей. Якщо я не залишу кіно, кіно залишить мене», – сказала вона в той час.

А також: «Мені осточортіло все це кривляння, мені стало зрозуміло, що я – бранка, усунута від дійсних життєвих цінностей. Моє заняття здалося мені незначним, непотрібним, гідним осміяння… Я ніколи не влазила в шкіру своїх героїнь - замість цього я надягала на них свою. У мене було тільки одне життя, і я повинна була прожити його по-своєму!».

17 червня 1973 року Бардо оголосила про завершення кінокар’єри  і вирішила присвятити життя боротьбі за права тварин. Відтоді вона ніколи більше не поверталася до кіно, попри привабливі пропозиції багатьох режисерів, і не шкодувала про своє рішення. За її словами, акторська кар’єра відняла в неї найкращі роки життя. Вона ніколи по-справжньому не цікавилася кіно й знімалася, головним чином, для заробітку.

«Жінка, що знялася у всіх цих фільмах, – не я, це хтось інший. Сьогодні моє життя цілком присвячене тваринам, і все, що було до цього – не моє», – сказала вона пізніше.

У липні 1992 року, через спільного друга-адвоката, Бардо познайомилася з політиком Бернаром д’Ормалем. 16 серпня 1992-го, відвідуючи його сім’ю в Норвегії, вони побралися у невеликій місцевій церкві. Цей шлюб триває понині.

Лія ЛІС.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Могилу легендарного волинянина не зруйнують окупанти.