Як можна привернути долю за допомогою… капців

Колись звичні щоденні капці носили роками, вони ставали улюбленими, розношувалися, приймали форму ступні. Вони вже в повітрі налітали на ногу в коридорі, щойно ти звільнявся від вуличного тісного взуття.

А взуття, як ви розумієте, купувалося не тоді, коли хотілося, а коли воно з’являлося в магазинах і його треба було добути в боях величезних черг.

І якщо ти все ж вихоплював чоботи чи черевики, чи босоніжки, то міряти їх часто не було нормальної можливості. Написано «38 розмір» – то й береш 38-й. А вже в процесі з’ясовувалося, що там тисне, там натирає, там шов налазить на мізинець. Проте носити все одно треба було, бо часто на сезон було по одній парі взуття.

А ось домашні капці були зручними фаворитами поза всі сезони.

Ця домашня пара часто мала стоптану п’ятку, деякі були навіть із діркою на місці великого пальця, затерті, розношені, проте все одно улюблені.

Капці фасону «шльопанці», звичайно, були найпопулярнішими і найулюбленішими. Але тут могли бути варіанти.

 Про звичні щоденні ми вже згадали.

Ще існували ексклюзивні зразки для приходу гостей – старі капці ховали подалі, витягалися нові або просто новіші.

А для гостей, точніше, для їхніх капців, була часом навіть спеціальна поличка у шафі чи комоді.

Пам’ятаю, продавалися також набори із кишеньками, що вішалися на стіну в коридорі. Там у кожній кишеньці «мешкали» капці різних розмірів, і такі комплекти були класним подарунком на «восьмемарта-новийгод» чи додатком до постільної білизни на новосілля.

Ці капці виготовлялися із повсті чи з решток цупкої меблевої тканини. І ще їх часто привозили з водних курортів, де вони, зазвичай, продавалися біля бюветів із мінеральною водою. Хоча, якщо чесно, ці «кишенькові» підвіски мало використовувалися у й так тісних хрущовках із мінімальним місцем на коридорній стіні.

Тому все ж індивідуальні домашні капці були якіснішими, ужитковішими, міцнішими, і їх можна було ввіпхнути куди завгодно без ризику займати дорогоцінні квадратні сантиметри крихітних квартир.

Траплялися й інші моделі. Їх плели гачком чи на спицях. І там у районі п’ятки вже з’являвся задник.

Вони були м’якими, проте незручними, адже треба було їх одягати, як шкарпетку. А після розтертої новим взуттям ноги чи після втомлених підборів не хотілося нахилятися – хотілося одразу шльопанців.

Закритими також продавалися капці типу «прощай, молодість».

Типові для дворових пенсіонерів, у них старші люди сиділи на лавочках та ходили в магазин по хліб. Тканини на таких тапках були сірими чи в безрадісну клітинку.

Молодші люди з таких насміхалися, що – цілком зрозуміло.

Рідкісним шиком були кімнатні капці на тоненьких підборах, із пухнастою рожевою (чи іншого кольору) кулькою спереду, в стилі пін-ап.

Вони траплялися у старих голлівудських фільмах, на сатиричних побутових малюнках у журналі «Перець», їх носили Мерилін Монро, Еллочка-людожерка, дружини партійних функціонерів, тобто, такі капці були з буржуазним душком, а, отже, чужі соціалістичній дійсності.

Написано «38 розмір» – то й береш 38-й. А вже в процесі з’ясовувалося, що там тисне, там натирає, там шов налазить на мізинець.

До того ж, вони були непрактичними, самі розумієте: паркет, кухня, підбори, пушок…

Між іншим, у мене одного разу з’явилися подібні капці. Лікар-ортопед якось порадив мені навіть вдома ходити в такому взутті, щоб п’ята опинялася на невеликому підвищенні.

Ходити у вуличному взутті по хаті якось не випадало, і я купила модифікацію капців «пін-ап» – вони були справді спереду з пухнастою хутряною кулькою, проте не на підборах, а на танкетці. І корисно для здоров’я, і гостей можна було пристойно зустрічати.

Проте вони недовго в мене протрималися – бо одну кульку розшарпав кіт, а іншу надгризла міль. А з облізлим хутром, самі розумієте, навіть у поїзд не візьмеш.

Коли цунамі голлівудських фільмів накрило телепростір зруйнованого СРСР, мода почала мінятися.

Замість кімнатних капців дівчата й жінки почали вдома носити білі шкарпетки. Це було стильно, зворушливо і дуже по-західному.

Проте в помешканні голлівудської героїні, навіть зі скромним бюджетом, явно хтось регулярно прибирав у хаті, а в реальному житті так часто і ретельно мити підлогу, щоб шкарпетки залишалися ідеально білими, не виходило.

Хоча я знала таких людей, і це навіть були мої друзі.

Якщо хочете подарувати капці, то просто запропонуйте їх у вас купити за символічну плату – 1 гривня!

Коли вони, молода сімейна пара, почали жити в орендованій квартирі і до них вперше навідалася у гості мама дружини, вона була в шоці. Про що мені згодом голосним шепотом повідомила: «Ти

уявляєш, вони ходять у квартирі у білих шкарпетках!».
Я думаю, що навряд чи це була данина голлівудському кіно, просто в них тоді якраз народилася дитина, у них було завжди дуже чисто.

І справді – ходити у шкарпетках набагато зручніше, ніж у капцях.

Дісталися капцевої індустрії й… східні мотиви.

Капці траплялися із парчі, розшиті золотистими та сріблястими нитками, з перлинками, блискучими камінцями, із гострими загнутими вгору носаками.

Мені колись подарували такі, і я ледь не навернулася, зачепившись гострим носком за килимок.

Такі капці, видно, створені для неспішної ходи прохолодними коридорами східного палацу, а не біганиною по хаті, запізнюючись на роботу чи кудись на зустріч. Але красиво, правда.

Коли в наше життя ввірвались євроремонти, і почала з’являтися підлога з підігрівом, у багатьох взагалі відпала потреба у тапках – босими ногами було дуже приємно ходити, особливо – влітку. Та й лікарі радили торкатися підлоги босою ступнею, так би мовити, без «посередників».

У буремні 1990-ті до нас завітало диво китайського «легпрому» – гумові шльопанці.

Гума була твердою, як дерево, не гнулася, а лише тріскалася, обов’язково чорного або темно-синього кольору, їй не були страшні калюжі, грязюка та будь-які естетичні умовності.

Страшно уявити, в яких умовах і ким виготовлялося таке взуття.

Але, попри погану якість та жахливий естетичний вигляд, їм все ж були притаманні зручність, дешевизна та легкість.

Зараз такі капці найчастіше можна побачити у відео на ногах бідних мешканців країн «третього» світу та наших дачах чи садибах, коли їх так зручно одягнути на товстелезні шкарпетки і на коротко вискочити навіть взимку на вулицю.

Від первісних дикунів до витонченої сучасної цивілізованої людини – подібну еволюцію пройшло повсякденне відпочинкове взуття.

На арені з’явилися модні «крокси»!

Взуття із силікону чи якісної гуми, яке довело функцію «шльопанців» до абсолюту. У «кроксах» стали ходити вдома, на вулиці, на пляжі, в подорожах, навіть у музеях та театрах. Вони однаково доречні влітку та взимку, бо крокси стали виготовляти навіть із хутром всередині.

На відміну від дешевих, стилю базарів 1990-х років, отих капців із твердющої, як дерево, гуми, що стали образом провінційної бідності та маргінальних можливостей, «крокси» завдяки вдалому «промо», кольорам і багатофункціональності, отримали статусність і беззаперечну популярність. Хоча все ж дивує їхня, як на мене, перебільшена вартість.

Варто також пригадати в’єтнамки – дуже популярне взуття на пляжах, коло басейнів, вони також можуть мати домашній статус, проте все ж у квартирах в’єтнамки скоріше бідні родичі, ніж очільники родинного взуття.

Тому, як на мене, перше місце в домашньому «капцевому» рейтингу залишаємо за шкарпетками, друге почесне віддаємо старим звичним шльопанцям, а на третє місце все ж успішно прорвалися модерні «крокси».

А в чому ви зараз сидите вдома?

Напишіть нам: 43016, вул. Ковельська, 2, м. Луцьк, Волинська область (або на електронну – [email protected]).

Наталка ДІДЕНКО, метеорологиня, телеведуча, блогерка, авторка історії «Кімнатні капці».

 

Чому не слід ходити у чужих капцях?

Прикмети наших пращурів

Повір’я про нові капці

• Якщо самотня жінка або чоловік куплять капці, які їм сподобалися, то цим вони привернуть свою долю. При цьому тапки потрібно заховати, щоб ніхто їх не бачив і не одягав.

• Якщо жінка хоче зустріти ділового та багатого обранця, то їй слід купити чоловічі шкіряні капці. Жінці, яка мріє зустріти домашнього чоловіка, потрібно придбати затишні м’які капці. 

Дарувати тапки

• За прикметами, не можна дарувати капці на день народження або Новий рік. Це обіцяє розлуку з людиною, якій був зроблений подарунок. Якщо хочете подарувати капці, то просто запропонуйте їх у вас купити за символічну плату – 1 гривня!

Хороші прикмети

• Знайти тапки – це знак, що передвіщає появу чогось хорошого в житті. Якщо самотня людина натрапила на таку знахідку, то незабаром знайде свою другу половинку.

• Втрата кімнатних капців. Згідно цієї прикмети, втрата нових або поношених тапок звільнить вас від тяжких відносин із людьми.

• Те саме можна сказати й щодо обов’язків: якщо ви займаєтеся чимось нецікавим і давно хотіли б з цим порвати, то така можливість скоро з’явиться.

Погані прикмети

• Доношувати капці за померлим. Є прикмета, яка не віщує нічого доброго: той, хто носить тапки небіжчика, сам ризикує незабаром загинути. Якщо колишній власник взуття помер від хвороби, то вона може перейти й до спадкоємця.

• Також не можна ходити в чужих капцях, щоб не перетягнути на себе чужі проблеми, вважали наші пращури.

• Сплутати правий із лівим. Якщо таке сталося, то чекайте, що незабаром дізнаєтеся: колеги або друзі розпускають про вас неприємні чутки.

• Не варто ходити в одному тапкові, бо, за давньою прикметою, якщо людина так ходить, то вона ризикує залишитися сиротою.

• Старі капці. Вважається: від кімнатного взуття, що відслужило своє, слід позбутися. Насамперед це стосується старих, дірявих капців, наголошує beztapok.com. Якщо цього не зробити, то незабаром можна захворіти.

До чого сняться тапочки

• Побачили в сновидінні капці – змушені будете відпочивати. Можливо, вас звільнять з роботи чи вийдете на пенсію. 

• Приснилися старі, поношені домашні тапки – ви ризикуєте втратити кохану людину. 

• А нові, кімнатні капці у сновидінні обіцяють інтрижку на стороні, з одруженим чоловіком (жінкою). Щоправда, цей зв’язок принесе більше розчарувань, ніж позитивних емоцій. Тож не розмінюйтеся на дрібні інтрижки!

Лія ЛІС.