Із російського полону волинянин повернувся на день народження матері

На повернення сина мати чекала майже півтора року. В інтерв’ю «Суспільне. Луцьк» Ольга Борисівна розповіла, що першою про це її сповістила донька, якій зателефонували з координаційного центру і сказали, що Ярослав знаходиться уже на території України.

Про свої перші емоції від отримання новини, не стримуючи сліз, Ольга Миронюк сказала: «Радість була, плакала».

Списки на обмін жінка побачила не одразу: «Я побачила інформацію в неділю (29 грудня, – Ред.), що має бути обмін завтра, 30 грудня. І так кажу, то й добре, бо якраз у мене – день народження, і мені такий сюрприз зробить син. Тоді виставили фотографії, а пізніше й списки з’явилися, Ярослав був під номером 58». 

Він – добрий та спокійний, як каже матір про свого сина. Ярослав ще з дитинства мріяв стати військовим. Після строкової служби вивчився на токаря, а згодом уклав контракт зі Збройними Силами України, далі – участь в АТО.

На початку повномасштабного вторгнення Ярослава мобілізували: він потрапив у бригаду тактичної авіації. Його мама в той час перебувала за кордоном на заробітках. 26 липня 2023 року її син у районі населеного пункту Старомайорське, що на Донеччині, потрапив у російський полон.

Я важив 110 кілограмів, а зараз – лише 47. Це не утримання було, це – знущання. 

«У червні він ще був удома, тоді і сказав, що їде на Схід. Я його просила, щоб не йшов. А він сказав: «Ні», – пригадує жінка. – І 26 числа він мені написав, що йде на завдання: «Я як прийду, то вам передзвоню». Після того дзвінка не було. Тільки подзвонила моя рідна сестра до моєї дочки і сказала, що син – у полоні».

22 серпня 2024 року Ольга Миронюк повернулася з-за кордону у рідне село, де проживає. Увесь цей час не було й хвилини, аби не згадувала сина. Її Ярослав захоплювався мотоциклами, полюбляв риболовлю, ходив у ліс разом зі своїм мисливським собакою. Поки господар був у полоні, пса Піпу доглядали рідні.

Нині у Ярослава – реабілітація та адаптація. До полону військовий важив майже сотню кілограмів. Зараз його вага – близько 50-ти. 

З сином Ольга Миронюк спілкувалася телефоном. Усі хлопці після звільнення пройшли медогляд. Ярослав каже, що має деякі болючі симптоми.

Разом із ним проходить реабілітацію ще один звільнений із полону волинський військовослужбовець – Юрій Романюк зі Струмівки Луцького району. Телефоном Юрій зізнався, що бійцям ще складно прийняти той факт, що вони – вже в Україні. «Півтора року минуло, як ми були там. І ще відчуттів, що ми – вдома, немає. Зараз нас оглядають лікарі. Я важив 110 кілограмів, а зараз – лише 47. Це не утримання було, це – знущання. Це не люди, це – звірі! Після такого треба звертатися в суди.

Нас просто катували», – сказав експолонений.

Мама звільненого військовослужбовця Ольга Миронюк додала, що і вона, і вся сім’я з нетерпінням чекає на повернення Ярослава додому, на Волинь.

«Хай чекають усі мами, і всі дочекаються своїх синів. Я в колі своєї сім’ї його дочекаюся», – крізь сльози такої довгожданої радості каже волинянка.

Довідково: У рамках 59-го обміну 30 грудня 2024 року з російського полону повернули трьох військовополонених з Волині. Серед звільнених волинян – Ігор Павляк із Луцька, Юрій Романюк зі Струмівки та Ярослав Миронюк із селища Голоби Ковельського району. 

Як зазначили у ГУР, 2024 року вдалося повернути з російського полону на 356 громадян України більше, ніж у 2023-му році. За минулий рік було звільнено 1358 українців. Загалом з 2022 року з росії вдалося повернути 3956 українців.

Леся КВІТКА.