Собака – герой України: вівчарка знайшла тіла понад 120 зниклих людей

...Під урочисту музику та оплески Беша прямує на сцену. Шестирічна вівчарка  останні 5 років працює пошуковцем. Відзнаку сприймає спокійно. До великої кількості людей навколо їй не звикати. Адже більшість свого життя Беша провела у пошукових місіях, на місцях вибухів, великих аварій, ворожих прильотів.  

Одразу після нагородження чотирилапа геройка, разом зі своєю напарницею Ларисою Борисенко, їде на південь України. Там нині точаться запеклі бої і багато захисників зникло. Завдання вівчарки відшукати їх. «Почалося повномасштабне вторгнення, і обсяги роботи стали набагато більшими, і вона стала важчою, складнішою. Зараз ми опрацювали вже 12 регіонів», – каже керівниця павлоградського кінологічного пошуково-рятувального загону «Антарес».

Кінологічний клуб із цією назвою Лариса Борисенко очолює понад десять років. Бешу виховує з двох місяців. Відтоді майже весь час вони разом. 

«Нам вдавалося дуже багато людей повертати з небуття, навіть після прильотів російських ракет. Навіть через рік-два там, де вже повністю всі зневірилися, наші собаки давали результат», – каже Лариса Борисенко.

Нам вдавалося дуже багато людей повертати з небуття, навіть після прильотів російських ракет.

Вони працювали на місці влучання російської ракети по багатоповерхівці Дніпра. На руїнах зруйнованого готелю у Кривому Розі. Шукали тіла загиблих на полі бою на Харківщині.

Під час пошуків полеглого бійця разом підірвалися на розтяжці. Беша відбулася незначними пораненнями. А її власниця Лариса кілька днів провела у комі. Поки жінка не прийшла до тями, Беша місця собі не знаходила від хвилювання. «Перше, що я спитала, коли отямилася в «мечці», чи є в мене ноги і друге, чи моя собака загинула. Мені казали ні, ноги у тебе ще є, і собака твоя жива, з нею все майже добре – її врятувала кевларова попона. Я не вірила, допоки мені донька не прислала відео», – згадує Лариса Борисенко.

Дуже часто у пошукові місії разом із Ларисою та Бешею вирушає кінолог В’ячеслав. Каже, шукати загиблих – морально важко, але їхнім родичам це необхідно. «Головне – повернути тіло додому, щоб родичі могли приходити до сина або до своєї доньки, до родичів. Для мене важче, – коли без результату повертаєшся», – розповідає В’ячеслав Майборода.

Аби був результат, собаки з  «Антаресу», зокрема і Беша, у буквальному сенсі риють землю носом. І часто дістають травми. «Постійно порізаний ніс, постійно порізані лапи, очі. От ми влітку працювали, в нас було 3 об’єкти підряд, де була скловата. Це – велика проблема, бо досі одне око у неї ще має проблеми, воно було забите скловатою», – каже Лариса Борисенко.

Кожен новий ворожий приліт для них означає кількаденну майже безперервну роботу. І часом саме собакам вдається те, що не під силу людині.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ