Почесний громадянин Волині пропонує нагороджувати і Матерів Героїв

НЕПОШАНОВАНІ ГЕРОЇНІ

Президентові України
Володимиру Зеленському
Вельмишановний пане Президенте!

До Вас, як найвищої особи в державі, звертається громадянин України, житель міста Луцька, народний депутат України І скликання, почесний громадянин Волині, Луцька, рідного села Сереховичі Ковельського району Андрій Бондарчук.

У проблеми не вдаюся. Моя пропозиція – конкретна, вважаю дуже актуальна і потрібна. Йдеться про матерів, чиї сини або дочки загинули, боронячи Україну від московської орди. Невимовний душевний біль відчуваєш від прощання з ними матерів, щоденних телекадрів «хвилини мовчання». Нелегко Вам, коли вручаєте їм нагороди за подвиг їхніх найрідніших. Так, завдяки цим Героям ми стримали і стримуємо озвірілого ворога-ненаситця, зберегли державу. І, впевнений, збережемо.
Однак, думаю, не знайдеться жодної матері, яка б не відмовилася від найвищої нагороди, матеріальної допомоги, якби її кровинка повернулася до життя. Ніхто не виміряє і не звідає глибини, масштабів материнського болю, глибшого за найглибше дно океану, неосяжне, мов Всесвіт.

Тепер оцінімо реалії. Нагороди сина чи доньки мати не буде носити. Це – оцінка їхнього подвигу. Вона буде берегти їх для онуків. А щодо фінансової допомоги, то за вищим душевним виміром, вона є навіть образливою, це ніби вартість найріднішої людини. Не знайдеться на Землі стільки найціннішого металу, алмазів, які б компенсували найдорожчу втрату. А де ж моральна нагорода матері, визнання її заслуг?

А ненька Героя не лише якісно виконала свою материнську місію, а й віддала сина для захисту України.   

В оцінці найважливіших факторів військових перемог встановилося визнання: їх здобувають не генерали, а вчителі і священники, що є оцінкою важливості виховання майбутнього воїна. Частка правди тут є. А чому ж знецінюється роль Матері, яка дала йому життя, виростила, виховувала не епізодично, а постійно, і віддала державі для захисту рідної землі. Та ж без неї не було б ні вчителя, ні священника, ні генерала, ні президента, ні перемоги. Так, ми радіємо з перемог, дякуємо Героям, нагороджуєм, вшановуєм живих і полеглих. А чому не нагороджуємо їхніх матерів?

Тому, пане Президенте, я пропоную встановити для матерів Героїв, які загинули, захищаючи Україну, медаль «Мати Героя». Це полегшить її біль, буде визнанням її заслуг. Адже нагороджує держава матерів, які народили і виховали не менше п’яти дітей. А ненька Героя не лише якісно виконала свою материнську місію, а й віддала сина для захисту України. На превеликий жаль, втратила через війну. Якщо носитиме цю нагороду, їй не треба буде відрекомендовуватися, хто вона. Це змінить і ставлення до неї з боку службових осіб, громадян. На аверсі медалі повинен бути Герб України, напис «Мати Героя», на тильному боці – напис «Мій син (дочка) – гордість України». Або «Слава тобі і шана, сину (дочко)!», «Ти, сину (дочко), в серці моїм і України». Нагороду повинні мати не лише Матері дітей із званням Героя України, а й тих, хто без цього звання віддав життя, захищаючи Україну. Вони – Герої і без звань, творили масовий подвиг. Це – полеглі на полі бою, померлі від ран, медики, які загинули, рятуючи поранених, волонтери, рятувальники, ліквідатори наслідків бомбардувань, ракетних обстрілів. Немало людей, яких я просив висловитися щодо такої нагороди, в тому числі матерів полеглих, схвально ставляться до цієї ідеї.

Тому прошу розмістити мою пропозицію на президентському сайті, аби знати думку суспільства, матерів. Оскільки мене нема в соціальних мережах, надсилайте, будь ласка, відгуки в газету «Волинь», на її сайт volyn.com.ua, їхні соцмережі чи на електронну адресу: [email protected].

Андрій БОНДАРЧУК

Читайте також: «Рейтинг областей за обсягами допомоги фронту: Волинь – четверта».