До речі, роль Марічки у «Тінях забутих предків» Лариса Кадочникова також грала російською, а потім її дублювали українською.
Ніхто не хоче займатися стратегічною проблемою – вичищенням від «русского міра» в головах
І ось, коли пройшло декілька днів з усіх останніх внутрішніх «русскоміровських» подій, можна зробити остаточні висновки. Справа не в окремій Ларисі Кадочниковій (на церемонії вручення премії Національної спілки кінематографів України імені Сергія Параджанова у столичному Будинку кіно 87-річна акторка, яка зіграла колись роль Марічки у культовому фільмі «Тіні забутих предків», відмовилася розмовляти українською мовою, а висловила промову російською – і більшість глядачів прореагували на цей демарш вигуками: «Браво!». – Ред.). Також – не в окремих мажорах-рашистах
І навіть – не в «Спілці кінематографістів» (у лапках, бо це збіговисько, яке підтримало порушення закону, важко назвати українською спілкою). Річ у тому, що наша країна, цілі інституції, сфери життя й досі нашпиговані проросійськими покидьками. Якщо прямо – рашистами.
По суті, за всі роки після відновлення незалежності держава Україна не дала відповіді на комплексну проблему: що робити з експансією окупантського?
Все, що ми маємо, – це окремі рішення, точкові закони, відсутність комплексу заходів із дерусифікації.
До речі, виконання саме цих рішень чомусь покладено здебільшого на пасіонарних громадянах країни, а не на державу та владу, які мали б першими забезпечувати виконання тих же законів.
Але – ні…
Навіть війна (з 2014 року) та страшне повномасштабне вторгнення рф із 2022 року не змінили цих підходів.
Не змінила війна і велику частину нашого суспільства, співгромадян, населення. Вони досі живуть в полоні «какая разніца», «нам так удобна», «культура – внє палітікі».
Хтось досі «балдіє» під московську музику. Хтось досі дивиться рашистське кіно. Комусь досі «в кайф» «русскій язик».
Мільйони наших співгромадян продовжують виховувати нове російськомовне покоління. Це взагалі в голові не вкладається. Маячня якась.
І от ми дивуємося, що якась там акторка з минулого облила брудом українську, а такі ж її «колеги» кричали: «Браво». Знаєте, це вони кричали не їй, а «русскому міру», московському чоботу, окупанту. «Браво» – чому? Саботажу українського? Ось це – ключова проблема.
А ви поруште цю тему серед пересічних громадян. Ще й не таке почуєте. Від таксистів, продавців, підлітків, які підсіли на російсько-китайський «Тік-Ток».
Ось це – проблема. Глобальна. Важка. Болюча. І головне – стратегічна.
Ніхто не хоче займатися цією стратегічною проблемою – вичищенням від «русского міра» в головах, в інституціях, сферах життя, у владі…
А це ще, друзі мої, триває повномасштабне вторгнення. І коли я пишу цей текст, над головами летять «шахеди».
Уявіть, завтра «заморозка» чи зупинка війни (підставте будь-що). Та вони, всі ці «русскоміровці», депутати від ОПЗЖ, всякі «алєксєі», блогери та інші покидьки полізуть зі своїм «русскім міром» із потрійною силою. Бо воно – їхнє, бо воно їм – рідне і головне – на цьому можна добре заробити. Ще в Раду комусь пролізти, до корита.
І лише пасіонарна частина людей, сильна меншість, «радікали», як вже каже один діяч, тримають тил країни на плаву. І, схоже, будуть тримати далі. Питання – якою ціною і до чого зрештою це призведе?
Андрій СМОЛІЙ, громадський діяч, політичний експерт, юрист-міжнародник, блогер, телеведучий.
P.S. Після того, як інтернет-мережею поширилося обурення російською промовою Лариси Кадочникової, акторка пояснила, чому так сталося: «Спогади про Сергія Параджанова, як і про фільм «Тіні забутих предків», досі викликають найглибші емоції. Я розгубилася… Так, у побуті та майже все своє життя я спілкувалася і виступала російською. Повномасштабне вторгнення змінило мене, мій рідний театр імені Лесі Українки, моїх шанувальників, всю нашу країну. Україна – мій дім, і нікуди я не збираюся. Я перейшла на українську мову на сцені і намагаюся, наскільки це можливо, спілкуватися нею в житті. Сподіваюся, що моє щире звернення вичерпає непорозуміння, яке сталося», – заявила вона. Проте у щирість цих слів інтернет-спільнота не повірила, бо серед коментарів під виправданням акторки переважна більшість були такого змісту: «Вона не схожа була на розгублену, зовсім. Уже б краще списала на свою деменцію використання в публічному медіапросторі мови вбивць та окупантів».
Читайте також: Зірка «Тіней забутих предків» відмовилася виступати українською мовою в Києві.
