Арештовувати людину в погонах – абсурд

Від початку великої війни між військовими і політиками існував неоголошений договір: аналіз правильності управлінських рішень (крім корупції та держзради) залишимо на після війни. Можна знімати з посад, відправляти у «відстійник», але вивчення кримінальності тих чи інших рішень – потім.

Але в голові у Зеленського вже – не Перемога, а – другий термін. Це означає – перемагати треба конкурентів. А конкуренти –  військові. Тому договір розірвано. Почалися показові посадки військових.

Чому показові?

Бо арештовувати людину в погонах – абсурд. Вона і так не має права відлучатися з місця несення служби, це само по собі є криміналом.

Так що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ще й повторна підозра після внесення застави – сигнал іншим військовим.

Але все на світі має зворотний ефект.

Особливо – звинувачення політичного керівництва до військового.

В підозрі генералу пишуть, що командувач ОТУ Харків (генерал Юрій Галушкін. – Ред.) «неправильно оцінив розвіддані», «не готувався до наступу ворога» й тому має бути притягнений до кримінальної відповідальності.

Чому тоді немає справи про неправильну оцінку 52-ох розвідінформацій західних розвідок про неминучість вторгнення рф на територію України? Адже 106-а стаття Конституції України чітко визначає, що президент «приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі ЗАГРОЗИ нападу, небезпеки державній незалежності України».

Які наслідки принесла відмова Президента Зеленського оголосити мобілізацію, підвищення боєготовності військ та введення воєнного стану для виведення ЗСУ на рубежі оборони з одночасною евакуацією населення – ми знаємо: на раніше вказаних за 6(!) місяців розвідкою напрямках рашисти в лютому – березні йшли без особливих зусиль. Через незруйновані мости по нових дорогах без жодних фортифікаційних споруд для ЗСУ.

Вже 26 лютого росіяни окупували Мелітополь, 2 березня – Херсон, 5 березня – Гостомель, 2 березня був оточений Маріуполь.

Це вам не «вклинення» ворога під Вовчанськом!

А якщо військові нагадають політикам, що передбачений в 2019-му законодавством План оборони вони отримали за 2,5 місяці до війни, а Стратегічний план застосування ЗСУ, частиною якого є Стратегічний план розгортання ЗСУ, так і не був затверджений Верховним Головнокомандувачем?

А якщо спитають, чому до 2019-му на Чонгарі була 21 тисяча українських військ із приданими артилерійськими і ракетними дивізіонами, а в лютому 2022-го там залишився напівком­плектний батальйон морпіхів і 8 саперів на 24 мости?

Або чому після особистої презентації директором ЦРУ напрямків і сил вторгнення росіян саме з Гостомельського аеропорту – головного напрямку росдесанту – було знято бригаду НГУ?

 Влада всю війну відповідає, що такі питання – не на часі. Я впевнений, що у вільній країні, яка веде війну на виживання, будь-які питання – на часі.

Не на часі лише – політичні справи проти військових.

Юрій ЛУЦЕНКО, політичний і державний діяч, учасник війни з росією.

 * – Матеріали у рубриці «Погляд» відображають винятково думку автора, яка може не збігатися з точкою зору редакції. «Волинь» не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль її носія. 

Читайте також: Юрій Луценко: «Хотів би побачити вердикт бійців на «скаргу» Яременка.