Боєць ЗСУ добу провів у окопі з росіянами

У липні 2022 року Василь пішов добровольцем захищати Україну. Чоловік служить у 704-му полку радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Історію його дивовижного порятунку на фронті розповіло «Суспільне».

Торік у березні Василь та троє його побратимів вирушили на завдання у селі Роботине Запорізької області. 

«Щойно ми зайшли на позицію, вже почалися обстріли – мінометні, дронами почали сильно крити, але ми просувалися далі. Коли вже москалі все пронюхали, налетіло штук 15 дронів просто зі скидами. Ми все одно продовжили виконувати завдання», – розповідає вогнеметник.

Під час бою один із побратимів військового, командир групи, отримав поранення. «Він мені відразу сказав, що бери на себе відповідальність, далі веди групу, я не буду вести.... Двом пацанам сказав відступати, бо в них це – перший вихід бойовий, думав, що хай відступають, а я залишуся з ним і буду допомагати», – продовжив розповідь боєць.

Військовослужбовець надав командиру першу допомогу, проте врятувати його не зміг – росіяни скинули бомбу. 

«Мені вдалося все-таки знайти і розчистити нору, залізти туди і бути там. Я думав, що пересиджу, поки не закінчиться обстріл. На щастя, москалі не побачили, що я там є, бо потім, як вияснилося з нашої зйомки дрона, було видно, ніби я загинув разом із побратимом, мене вважали 200-тим», – каже Василь.

Йому відразу заблокували рацію. Почався бій, чоловік отримав не одну контузію.

«Прокинувся я десь о 6-ій ранку. Пити хотілося дуже сильно, води не було, холод як на зло. Надибав мішок із харчами. Чи наші, чи не наші – не знаю. Консерву якусь поїв. Я не знав, що робити: виходити чи не виходити, вже змирився з тим, що помер», – пригадує вогнеметник.

Чоловік каже, що невдовзі дуже близько почув голоси росіян. «Упав біля мене, піднявся, виматюкався. Бачу, що в нього на нозі червона пов’язка, думаю, ну все, «приплили». Дістаю гранату, думаю, якщо що, то підірвусь. Тут він каже: «Ти хто?». Я говорю: «Свої». Я не знаю, як це голова згенерувала. Він: «Посувайся, я до тебе, після поранення, після штурму в Роботиному». Вони там отримали «на горіхи». Я кажу: «Ні, іди далі, там з наших далі хтось є, йди до нього, там місце ще є». І він пішов», – розповідає Василь.

За цей час вогнеметник зняв українські наліпки та шеврони, залишив лише синьо-жовтий браслет, бо… забув про нього. Військово­службовець рф повернувся. Василь згодом дізнався, що це був найманець ПВК «Вагнер».

«Він до мене каже: «Ти взагалі хто? Позивний, бригада, звідки прибув?». Я кажу: «З Новосибірська, 72-а бригада». В мене звичка перед кожним виходом, я перевіряю по різних ресурсах, які бригади, щоб зрозуміти, з ким воюємо». Чую ще дрони летять. Я йому кажу: «Вийди на своїх, запитай, чиї це дрони». Він виходить на своє командування і йому кажуть, що, напевно, «укропів». І я подумав, що це – шанс, може вийду, вирвуся», – каже військовий.

Василь вирішив йти, сказав, що по воду. Дійшовши до одного з укриттів, чоловік зустрів ще чотирьох росіян. Вони кілька хвилин порозмовляли і вогнеметник пішов далі.

«Я сидів під бляхою, заникався від дрона, бо я не знав на той час, чий дрон. Дістав «воєнник» на дрон, бачу дрон мигає, дає знак. Я нічого не розумів, у мене голова так боліла. Напевно, впізнали. Як виявилося, не впізнали, думали, що то москаль, вже навели мінометку туди і хотіли стріляти, а на КСП сидів командир мій, то впізнали по курточці», – розповідає чоловік.

Рацію Василю розблокували, побратими вивели його траншеями. Так захисник опинився у безпеці. Зараз він продовжує захищати країну.

Наталка КАРНАУХ, Єлісавета СІЛАЄВА.

Читайте також: Відомий астролог прогнозує,  що путін «може зникнути безвісти».