Олексій та Світлана Давидовичі виховували двох дітей і більше 10 років їздили до Києва продавати молочні продукти, овочі та мʼясо.
Осиротіли двоє діток: у Києві від російської ракети у машині згоріло подружжя
Зранку 18 січня окупанти вдарили балістикою по столиці. Біля станції метро «Лук’янівська» після падіння уламків загинуло троє людей, серед них – 43-річний Олексій та 41-річна Світлана Давидовичі з міста Хмільник, що на Вінниччині
У момент обстрілу вони перебували в мікроавтобусі, який загорівся внаслідок атаки. Загибла родина, яка виховувала двох дітей, уже довгий час їздила до Києва продавати молочні продукти та м'ясо. Рідний брат Олексія – військовий, який зник безвісти під час виконання бойового завдання. Тож для сім’ї це ще один болючий удар…
– Олексій – мій рідний дядько, хрещений. У нас із ним були гарні відносини, адже це – світла та добра людина, яка ніколи не відмовляла у допомозі. Такою ж була і його дружина Світлана – чудова матуся, господиня, яка радо зустрічала гостей, – розповіла «Фактам» племінниця загиблого подружжя Софія Голованюк. – Проживали вони у Хмільнику, а їздили працювати понад десять років до Києва. Торгували молочними продуктами, м’ясними виробами, овочами та іншими продуктами. За весь час вони мали чимало постійних клієнтів. Їхня продукція користувалася попитом у мешканців столиці. Продавали вони не лише на Лук’янівці, а й – в інших місцях, але найчастіше їх можна було знайти саме там. Робота дуже складна, вони ретельно готувалися до кожної поїздки. Їхали зазвичай так, щоби вранці у п’ятницю бути на місці. А вже у суботу ввечері вирушали додому. Й так щотижня. Тому не висипалися, спали у мікроавтобусі. Але все це Світлана та Олексій робили задля того, аби дати гідне майбутнє своїм дітям-школярам – 10-річній Анні та 15-річному Владиславу. Вони їх дуже сильно любили. А ще обожнювали своїх батьків, були для них опорою і допомагали їм.
Уламки російської ракети впали поруч. У результаті мікроавтобус, в якому було подружжя, спалахнув.
Напередодні 18 січня Світлана та Олексій Давидовичі приїхали до Києва. Рухалися коло станції метро «Лук’янівська», вже скоро мали торгувати. Кажуть, що з ними мала їхати родичка жінки, але в якусь мить у неї не вийшло. Близько шостої ранку пролунали вибухи, а за ними – сигнал тривоги. Уламки російської ракети впали поруч. У результаті мікроавтобус, в якому було подружжя, спалахнув.
Вони згоріли живцем… На світлинах, які потім опублікували ЗМІ, є ці страшні кадри, де лежать тіла у машині, після чого їх забирають рятувальники.
– Січень 2024 року для нашої родини почався з біди. Мій тато, який із перших днів повномасштабного вторгнення боронив країну, зник безвісти під час виконання бойового завдання на Первомайському напрямку, що на Донеччині, – додає Софія. – Ми з меншим братом Денисом дуже сумуємо за ним і віримо, що він – живий, що – у полоні. Поки ніяких новин про тата нема. І ось знову січень – і горе. Через цю кляту війну матір втратила двох своїх синів і невістку.
Дітками, які в одну мить втратили батьків через росію, опікуватимуться батьки Світлани, які мешкають у Хмільнику.
Читайте також: «Аграрій з Волині взяв участь у навчальній програмі в Японії».
