У Нововолинську двірник Сергій Дудік підкорив серця рідні Героїв

Чим переймався і з чого дивувався спеціальний кореспондент газети «Волинь» Ігор ЛІСОВИЙ.

…скромними трударями, які без усякої публічності день у день працюють для ЗСУ

Сніг випав уночі. У темряві, в мерехтінні вуличних ліхтарів, він сипав добре, але на ранок уже втрачав силу. А коли прийшов зимовий світанок, то і взагалі почав танути. З четвертого поверху добре видно засніжену

Алею Героїв перед будівлею виконкому Нововолинської міської ради, і двірника – Сергія Дудіка. Він, незважаючи на мокру погоду і холодний вітер, акуратно вибирає сніг від кожного портрета, поправляє квіти, статуетки ангелів, які приносять сюди рідні загиблих Героїв. Сергій – двірник, пенсіонер, дуже добрий і приємний у спілкуванні чоловік. 

Саме тому й, напевно, комунальні керівники доручили йому обслуговувати територію біля адмінбудівлі органів державного управління: тут завжди людно, приїжджають гості, іноземні делегації, все повинно бути чисто, без сміття. І Сергій справляється тут на відмінно, та й ще має ділянки біля інших адмінбудівель.

З п’ятої години ранку він – на ногах, з шостої – вже  на робочому місці, як і багато його колег. Треба віддати їм належне – Нововолинськ давно має славу охайного міста і її не втрачає. А ще Сергій, за покликом серця і природної вихованості, слідкує за порядком на Алеї: відкидає сніг, прибирає листя, замітає, розставить все на місце, якщо вітер порозкидав. Рідні приходять, бачать порядок і дякують йому.

«У мене у взводі також людей бракує, але ж я позиції не залишаю і вас не заставляю йти туди». 

Ви, напевно, відначили, особливо в містах і містечках, селищах, як побільшало людей старшого віку серед працівників комунальної сфери. На заклик керівників цих підприємств, колективи поповнили пенсіонери, які тут раніше працювали. Гостро постала проблема водіїв, слюсарів, зварників – людей, які були з досвідом роботи. Адже молоді – мобілізовані в ЗСУ і захищають державу від рашистської підлоти. 

Один із наших захисників прибув напередодні новорічних свят у рідний Нововолинськ у десятиденну відпустку і, як на зло, у будинку через аварію в мережі, була відсутня вода. На другий день звернувся у відповідне підприємство, щоб вирішити проблему. Обіцяли, як для воїна, зробити все якнайшвидше, але спеціалістів – обмаль. Всі виконують невідкладні роботи, пояснили. На що захисник відповів: «У мене у взводі також людей бракує, але ж я позиції не залишаю і вас не заставляю йти туди». Подіяло. Незабаром приїхали спеціалісти з ЖЕКу й усунули поломку. Кожен із вас може навести безліч прикладів чисто людської безкорисливості.

Поряд із уже знаними в державі, області, районах і містах потужними волонтерськими фондами, є сотні громадян, які без всякої публічності день у день працюють для ЗСУ: печуть, засолюють,закручують, збирають гроші для закупівлі дронів, колючого дроту. 

Таких людей відкрив для себе цього літа, які трудяться при волонтерському центрі Свято-Михайлівської церкви у Нововолинську. Її настоятель – отець Михайло Нідзельський – уже десятки разів сам був на передовій із гуманітарним вантажем. Майже щодня до таких волонтерських кухонь прибувають фермери, одноосібники і привозять продукцію для виготовлення тушонок. Як мовлять в народі, «пів кабана, а то й – цілого». 

…У банку в черзі переді мною старший чоловік просить касира зі своєї пенсії у розмірі 5200 гривень – одну тисячу перерахувати на ЗСУ. Я пішов услід за ним відразу, щоб, можливо, матеріал для газети підготувати. Він зніяковів і… відмовився, просто сказав: «Я – людина віруюча і Бог усе бачить». 

Тим часом 80-річна нововолинянка, яка зазнала у юному віці жорстокого  переселення у Сибір і десятирічного поневіряння там, знову ж із своєї пенсії просить доньку щомісяця перераховувати тисячу гривень на ЗСУ. З такими людьми, ми точно, – непереможні!

…творчим пошуком у час жорстокої війни

І це не є ніби втеча від війни, щоб «забутися» про неї, відійти від напливу інформації про загиблих, обстріли, руйнування (і на цьому тлі – шокуючі повідомлення про мільярдні розкрадання та корупційні діяння високопосадовців). Всупереч жорстокій війні, прагнемо довести, що ми – не здаємося, а працюємо й творимо з потроєною енергією! 

Бо вже стало традицією, що вихованці зразкового вокального ансамблю «Паросток» нововолинського Центру дитячої та юнацької творчості з кожного конкурсу привозять зорепад нагород і майже завжди виборюють перші  місця  у всіх номінаціях. Буквально протягом минулих грудня і січня юним талантам із «шахтарського міста» аплодували в Сокалі, Львові, Трускавці…

– За цією феєричною легкістю приховується титанічна робота керівника гуртка – Наталії Сидоренко, – розповідає директор Центру Євгенія Свистунова. – Я націлюю на участі гуртківців у престижних конкурсах, високопрофесійних, бо там видно твої досягнення, бачиш інших, стараєшся, щось переймаєш. У львівських конкурсах членами журі є викладачі музичної академії, оперні співаки, а це свідчить про їхню вимогливість.

Наші діти долають виставлену для них планку. Але головна тут – Наталія Миколаївна. Вона для діток, а їх тут займається більше двадцяти, – головний учитель вокалу, ніби мама, і під час поїздок – організатор цікавих екскурсій. Така самовідданість педагога відразу помічається батьками і вони допомагають у виборі конкурсів, співфінасуваннні, пошуку спонсорів і автоперевізника, у супроводі під час поїздок на фестивалі.

Відразу напрошується інший приклад. Коли почалася повномасштабна війна росії проти України, у Бужанківському ліцеї імені Миколи Корзонюка Поромівської громади Володимирського району, з ініціативи директора Світлани Василюк, уже на третій день війни у навчальному закладі на повну потужність запрацював волонтерський центр – і обертів тут не збавляють й до сьогодні. 

Практично всі ліцеї і гімназії Нововолинської громади стали такими центрами: педагоги вчили дітей і приймали на навчання переміщених осіб, вантажили й розвантажували гуманітарну допомогу, на кухнях пекли хліб і здобу, оргнізовували ярмарки. І нині, коли цей рух взяли в руки професійні волонтери, педагоги не залишаються осторонь. Зокрема, у Нововолинській громаді вони залучають додаткові кошти у навчальні заклади через міжнародну і проєктну діяльність – виграють гранти. Це вже зробили у ліцеях №2, №8, №4 міста шахтарів. А грант від іспанського уряду на суму 4 мільйони євро, виграний колективом ліцею №1, є вражаючим. З такими людьми ми є непереможними.

…демографічним колапсом і протидії йому

На запитання «Скільки нас є?» – ми відразу промовляємо цифру 1990 року – 52 мільйони. Через секунду поправляємо, що за тридцять років українців зменшилося до 42 мільйонів, а війна внесла значні корективи і… замовкаємо. Сьогодні наші демографи вивели хоча б приблизну цифру. Ось що прогнозують науковці.

– Примітно, що історичний максимум було зафіксовано у 1993 році – йшлося про 52,2 мільйона населення, – каже заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та  проблем якості життя, демограф Олександр Гладун. – Скільки людей проживає в Україні станом на 2024 рік, достеменно не знає ніхто, оскільки це складно порахувати. Приблизно на кінець того року населення України становило трохи більше 34 мільйонів, якщо оцінювати в кордонах 1991 року. Якщо брати лише підконтрольну територію, то буде взагалі – 28–29 мільйонів.

Раніше в уряді зробили прогноз, що до 2040 року населення України скоротиться до 25 мільйонів. Провідний науковий співробітник Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Світлана Аксьонова заявила, що цей сценарій – песимістичний, але – не найгірший, бо «потрібно бути готовими й до того, що у нас буде значно менше, ніж 25 мільйонів…».

Давайте цю ситуацію кожен  спрогнозує на свій район, місто, селище. У 1990-х роках минулого століття у Нововолинську реєстрували до 800–900 пологів, позаминулого року – біля 400, минулого – ще на 50 менше, але падіння – незначне, некризове, некатастрофічне. Хоча через рік-два може призвести до закриття дитячого садочка, через кілька років – ліцею. Від так званої оптимізації нікуди не дінемося, але й у розпач не падаймо. 

У Нововолинську до Великодня влада міста і керівники КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» планують відкрити оновлений (сучасний ремонт, найновіше обладнання, кваліфіковані спеціалісти) центр планування і підтримки сім’ї. Боремося і протидіємо невтішним прогнозам. Значить – переможемо! 

Ігор ЛІСОВИЙ, спеціальний кореспондент газети «Волинь».

Читайте також: Нардеп від Волині підтримав пост Героя України Валерія Залужного, який через рік після звільнення заявив, що «не змінився і не зламався».