«Як твоя робота, мам?». Колонка мами чотирьох дітей з Волині

Цього разу хочу поділитися досвідом, як ми з дітьми обмінюємося інформацією про наші дні одне без одного. Адже вранці розходимося з дому, а зустрічаємося аж увечері. Хоч мої двоє школяриків, 10-класниця і другокласник, мають час поспілкуватися і по обіді, після уроків. 

Минулого тижня після уже не нового запитання сина, який поцікавився, як у мене минув день, я раптом усвідомила, що у нас з’явилася гарна сімейна традиція. Про мої справи на роботі і він, і донька, і старший син віднедавна запитують регулярно, певна річ, як і я про їхні. 

Давненько уже перестала формулювати запитання: «Що там з навчанням у школі?». Адже спочатку, коли очікувала, що мені будуть розповідати, що цікавого казали вчителі, чи на якому уроці особливо сподобалося, то тільки розчаровувалася. Ні старші хлопці, які вже відучилися у школах, ані менші тепер рідко коли розповідали і розповідають безпоспередньо про уроки. Зате діти охоче описують шкільні пригоди, витівки однокласників чи незвичайну поведінку вчителів, або ж якісь оказії. 

Додаткове запитання, а що ж вразило з того, що вчили, зазвичай, розмову уривало – крапку ставила коротка відповідь: «Та нічого такого не було, та все, як завжди». 

Тож тепер і не намагаюся добитися саме до відповідей про отримані знання.  Зрештою, оповіді про шкільні перипетії (сухі чи розлогі) дають мені саме ту інформацію, якої чекаю: як моя дитина почувається в шкільному колективі, як оцінює людей навколо себе, чи визнає авторитети, за що шанує і за що зневажає, що її обурює і що захоплює, навіть те, як підбирає, що розповісти мамі. Усе це важливе, аби зрозуміти, яким те дитя зростає.

І як же несподівано мені було почути одного дня зустрічне запитання: «А що в тебе, мам?». Спочатку обмежувалася загальними відповідями, але одного разу під настрій теж розказала історію «з роботи», і побачила, з яким інтересом вбирають її діти. Якось поділилася і тим, як припустилася помилки, і як мені тепер прикро і важко. «Але ж помиляються всі, мам!» – маленький ще син намагався мене підбадьорити. 

І я розповіла йому більше, ніж збиралася: про те, що ті, хто навчать себе переперевіряти, дають собі раду набагато ліпше за інших, і що я це вміння опанувала. Біда лиш в тім, що бувають збої… 

Піймала його пильний погляд – і зрозуміла: і він вивчає маму та світ навколо себе ще й через досвід дорослої людини подібно до того, як я пізнаю нове покоління завдяки своїм дітям. А поза тим дороге ще й інше: повірте, надзвичайно приємно відчувати, що ти цікава своїй дитині. 

Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова – 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.