У наймолодшому місті на Волині згадали ветеранів-чарівників поетичного слова

Нещодавно в публічній бібліотеці Нововолинська відбулася година-спогад «Схиляюся в творчому горінні до тебе, українське слово». Вона приурочена до 90-річчя з дня народження Івана Курченка та 80-річчя до дня народження Євгена Шевчука – чарівників поетичного слова.

Ведуча заходу – бібліотекарка Людмила Турик. А серед поціновувачів літератури – Ярослав Гиць, Любов Приступа, Валентина Петрощук, Галина Ільницька, Ірина Мартинишин та інші містяни.

 Вони щиро говорили про творчість людей, з якими доводилося колись спілкуватися. Вірші Євгена Шевчука декламувала його дружина Надія. Зворушливо звучали твори поетів, яких уже нема поруч із нами. Залишилося чимало мелодій, створених на їхні слова.

А доля колись же й мене звела працювати пліч-о-пліч із цими творчими людьми.

З Іваном Герасимовичем – у загальноосвітній школі №2, де майже 50 років трудився учителем фізкультури, заступником директора з навчально-виховної роботи. Він був неординарною людиною з вродженим даром педагога. Умів грати на скрипці. А ще – творити вірші. Вони в нього чуттєві й щирі. Коли звернувся до мене з проханням написати передмову до його книги «Голос душі моєї», яка готувалася до друку, погодилася. Адже віршовані рядки цієї людини близькі мені по духу й цінностях.

 На уроках української літератури рідного краю мої восьмикласники часто вибирали ці вірші вчити напам’ять, бо ж цікаво зустрічатися з місцевим поетом у стінах рідної школи, а його твори легко запам’ятовували.

Хіба можна байдуже прочитати, наприклад, ці рядки?

«Вишиту сорочку дарувала мати...»

Іван КУРЧЕНКО

Вишиту сорочку

Дарувала мати

І просила сина

Завжди берегти.

Можна на чужині

Хату збудувати,

Але Батьківщину

Там не віднайти.

 

Можна на чужині

Жити і кохати.

І своє, напевно,

Скрасити буття.

Тільки там немає

Батьківської хати,

Де ти народився

І почав життя.

 

Там гніздо на хаті

Не зів’є лелека,

А пташки співають

Не твоїх пісень,

Рідною не стане

Сторона далека,

Буде серце краять

Туга кожен день.

Кращої немає

Від землі святої.

Рідна Батьківщина-

Спокій і тепло.

У чужому краї

Не знайдеш такої,

Як би нам сутужно

Зараз не було.

Можна на чужині хату збудувати, але Батьківщину там не віднайти.

З поезією члена Національної спілки журналістів України Євгена Шевчука ще в юності найперше ознайомилася на сторінках газети «Радянська Волинь». А в 2000 роки вже трудилася поруч із ним у творчому колективі газети «Наше місто», де він працював відповідальним секретарем, був фахівцем у журналістиці. Не раз із колегами ставали першими слухачами творінь Євгена Устимовича. Мистецтво його поетичного слова не тільки представлене на сторінках місцевої газети, а й в альманасі з ліричною назвою «Мамина криниця». Тепер готують до друку вже четвертий випуск. Із однойменною назвою з 1999 року діє в публічній бібліотеці й літературно-мистецька вітальня.

 А ще свої твори газетяр друкував у колективному збірнику «Світязь» (1995), у добірці матеріалів обласного журналістського конкурсу «Любіть Україну», журналі «Дніпро», обласних і районних газетах.

«Я – українець»

Євген ШЕВЧУК

Є зроду-віку українцем я,

І як цим не пишатись повсякчасно.

Гора Чернеча зеленню буя,

Куди іду на сповідь до Тараса.

 

Є зроду-віку українцем я,

І мову материнську не забуду.

Козацький марш бадьорить – окриля,

Калинова роса обличчя студить.

 

Є зроду-віку українцем я,

І надихає день мій синьоокий

Мелодія жива в усіх краях –

«Реве та стогне Дніпр широкий»…

 

Є зроду-віку українцем я,

І не згрішу ім’ям цим перед Богом.

Укотре знов звернусь до «Кобзаря»,

В своїй молитві – до Письма Святого.

 

Є зроду-віку українцем я

І в цьому, мабуть, щонайглибша сутність.

Сіяє нам Тарасова зоря,

Як непогасна віра у майбутнє.

Є зроду-віку українцем я, і не згрішу ім’ям цим перед Богом.

Пролітають роки. Відходять у засвіти рідні, близькі та колеги, з якими поруч працювала багато років. Але пам’ять залишається! У спогадах, добрих справах, книгах.

 Марія КОРНИЛЮК, журналістка, м. Нововолинськ.

Читайте також: Нововолинськ зустрів чемпіона «Ігор Нескорених» Сергія Гордієвича.