Йосипа та Сєрого у рідному селі Рудка-Миринська чекають відразу шість коханих жінок і дівчаток!
Батько й син – два воїни на захисті України
«Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син» – як не згадати це прислів’я, розповідаючи про оцих ось козарлюг, які разом служать у гранатометному взводі 2 механізованого батальйону 100 ОМБр
Першим із них на захист України став батько – Василь Йосипович на псевдо Йосип. Він добровольцем прибув до ТЦК щойно дізнавшись про широкомасштабне вторгнення і 25 лютого 2022 року вже був у лавах Волинської бригади.
«У цивільному житті я був хліборобом-одноосібником. Мав коня, трактор, комбайн – обробляв 15 гектарів землі, – розповідає пан Василь. – Та, дізнавшись про «велику війну», я відразу збагнув – треба лишати господарство і ставати на захист Батьківщини. Бо, коли орки прийдуть на мою рідну Волинь, – буде вже пізно…»
А влітку минулого року приклад із батька взяв і син Сергій (псевдо Сєрий). Молодий чоловік працював водієм-далекобійником, постійно виїжджав у закордонні рейси. Та коли прийшов час стати до лав ЗСУ – навіть думки не мав ухилятися від виконання конституційного обов’язку.
Я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…
«Звичайно, батько допоміг мені швидше адаптуватися у війську. А згодом рідними для мене стали усі побратими – ми з хлопцями тепер як одна сім’я», – зізнається Сергій.
Йосипу та Сєрому є кого захищати і за кого воювати – у рідному волинському селі Рудка-Миринська на них чекають… відразу шість коханих жінок і дівчаток!
Рахуйте самі: Наталя Федорівна (дружина Василя Йосиповича і мама Сергія), Олена та Валентина (доньки/сестри), Ірина (невістка/дружина), а також маленькі Ярина і Мілана (онуки пана Василя, або ж племінниця та донька пана Сергія).
Одним із найдраматичніших спогадів війни для батька і сина є поранення Сергія.
«Про те, що я «трьохсотий» встигли доповісти на командний пункт – і на тому обірвався зв'язок. Згодом розповідали, що впродовж наступних трьох годин батько від невідомості просто не знаходив собі місця, – розповідає Сєрий. – У мене ж була розірвана губа, перебинтована голова – говорити було вкрай проблематично. Проте я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…».
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
