Тепер і наймолодші знають непристойне слово «путін».
У дитячому садочку на Волині малюки бавилися в… похорон
Цими днями на офіційних сайтах багатьох ЗМІ ширилася новина про те, що Український фонд Razom for Ukraine разом із іспанської креативною агенцією Officer & Gentleman розробили будильник, який з’єднаний з українською системою сповіщення про повітряні тривоги. Себто, коли в Україні оголошують тривогу, Air Raid Alarm Clock вмикає сигнал сирени.. Цей винахід має призначення сповіщати на весь світ смертоносним голосом: клята росія знову і знову вбиває мирних українців! У чиюсь хату, в багатоповерхівку чи лікарню, в супермаркет або стадіон, дитсадок, школу вона знову влучить ракетою чи «шахедом»…
17 лютого 2025 року той унікальний дзиґар було встановлено на площі Люксембург перед Європейським парламентом із кричущим застереженням: якщо не зупинити агресора, то жахливий звук сирени може стати реальністю в містах Європи.
Борони Боже, європейців від путінської напасті, проти якої щитом для них стоїть наша Україна, але ж росія – це зажерлива, ледача істота, яка споконвіку живе з того, що відбирає, вбиває, грабує, краде, привласнює, знищує… Не вміє жити по-людськи, не навчена, завжди голодна та цинічна, вона не кається й не карається, тому не зупиниться перед жодним кордоном, зазираючи, мовлячи Шевченковою мудрістю, «за край світа, чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину»…
Автор проєкту Макс Бурцев також зазначав, що найближчим часом десять будильників передадуть американським сенаторам та членам Конгресу США. Задум, звісно, шляхетний, розрахований на людяність, особливо – на фоні останніх шокуючих «перемовин» Зеленського й Трампа, але навряд чи хтось із тих заокеанських можновладців поставить такий часомір у домашній світлиці чи офісі та захоче пожити бодай одну добу під жахаючий звук війни – так, як щодня й щоночі живуть українці.
Їм легше, мабуть, витягнути з України жили, випоминаючи поміч й встромляючи ніж у спину всім відразу, хто її підтримував і підтримує.
Тим часом, доки одні країни діляться з нами дахом і зброєю, а інші заграють із путіним, фронт і тил воюють задля миру! Багато моїх знайомих працюють вихователями та нянечками в дитячих садочках. Їх розповіді про те, як діти спілкуються про війну, спонукають гордитися нашими найдорожчими, усміхатися й, водночас, зворушують до сліз.
Найважче – вихователям, коли сирена раптово завиває в години денного дитячого сну. Розбудити, вдягнути, заспокоїти сонну малечу потрібно швидко, а тоді ж так само спокійно, як мама, взяти і відвести до найближчого укриття, яке в багатьох випадках досі залишається неблизьким. Більшість діток тихо й чемно чимчикують у безпечні місця, та, бува не раз, плачуть. Зі звуком сирени схлипують дівчатка з сімей, які зуміли вирватися з-під окупації рашистів й бачили кров, смерть, руїни.
До слова, чи не всі хлопчики мають іграшкові автомати й навіть дитячі бронежилети. Тепер і наймолодші знають непристойне слово «путін», а отож змалку знатимуть ворогів-москалів, як мовиться, в лице. На жаль, цю аксіому дорослі українці чомусь геть забули й згадали навіть не 10 років тому, як почалася АТО, а як росіяни засвідчили свою ненависть до нас повномасштабним вторгненням.
А ще наші діти бавляться в … похорон. Між собою вибирають маму, син якої загинув, Героя, імітують голосіння та прощальну церемонію, мабуть, уявлячи обличчя близьких і далеких родичів, яких разом із батьками проводжали у Вічність. Звісно, забачивши таке жахливе відтворення реалій, вихователька, тамуючи сльози, запропонувала сумному дитячому товариству безтурботну казку з щасливим закінченням! Та її знову перервала… сирена.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ, редакторка відділу інформації газети «Волинь».
Читайте також: «На Волині 43 школи знову йдуть на карантин».
