«...А буде син і буде мати»: татуювання на руці воїна з Волині стало пророчим

 

Батько Максима брав участь в АТО, а старший брат — прикордонник. Чоловік брав участь у боях на Лиманському напрямку, а у 2023 році бився за Очеретине на Донеччині.

Про найтяжчі дні на фронті, про тяжкі бої та кохання у війську — Максим розповів Суспільне Донбас.

Максим Мацюк розповідає: у війську він, уродженець міста Ковель на Волині, від перших днів повномасштабної війни. Пішов добровольцем у соту бригаду: нині це 100 ОМБр, тоді — була одним із формувань територіальної оборони.

 «Приїхав з Луцька в Ковель, додому, кажу: «Все, тату, треба йти, бо, не можу сидіти вдома». Він як військовий, дав мені свою форму, одяг мене у своє. Вони були всі проти й мама, і батько, але батько, як військовий чоловік, він зрозумів мене. А мотивація одна, щоб захистити свій дім», — каже чоловік.

У місцевій теорбороні був серед побратимів та товаришів, яких знав та розумів.

«Було багато розумних офіцерів, кадрових, так само і сержантів, солдати, які мали поняття, що таке війна, як володіти зброєю, як планувати оборону, бій. Але в основному це були всі, ненавчені люди. Але ми з Волині, всі один одного знаємо, всі сусіди, друзі. Допомагало, що всі один одному настільки довіряли, що можуть довірити життя», — розповідає військовослужбовець.

Спершу виконували завдання на Лиманському напрямку, зараз воюють поблизу Часового Яру. Також боєць згадує ще один напрямок — бої за Очеретине.

«Дуже тяжкий теж був напрямок — Очеретине. Ворога набагато переважаючі сили були, він туди закидав все. Основні свої сили — це якраз він тоді зосередив на тому напрямку. Вони лізли як щурі просто, йшли, йшли. Вони дуже багато знищували, перли й перли», — згадує боєць.

«Ворог дуже швидко навчається. І дуже сильно нас переважає в особовому складі, в техніці, озброєнні, боєприпасах. Але з нами Бог, за нами правда і в нас більша мотивація. В нас більш мотивовані люди. Вони всі захищають свій дім».

Чоловік розповідає, через пів року після вторгнення вирішив зробити татуювання — рядки з вірша Тараса Шевченка.

 «Почув звернення президента, він на свято виступав і сказав, ці слова Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостати, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі». Я вирішив, що собі хочу таке татуювання — єдине і на все життя. Я був тоді на чергуванні. Зранку я здав чергування і просто поїхав в найближчий тату-салон. Реакція всіх була одна: «Вау, класс». Говорили, що в школі — читали».

Максим говорить, час від часу читає про життя Шевченка, аби дізнатися більше цікавого з його життя.

«Татові дуже сподобалось. Мама перший час: «Нащо ти це зробив? Нащо тобі те татуювання? Це ж на все життя». А потім там день-два і мене вже: «Гарно!». Сподобалося», — ділиться Максим.

Вдома на нього чекають дружина та син. Із дружиною, говорить чоловік, познайомився у цьому ж батальйоні.

 «Ми все життя жили на сусідніх вулицях, ходили в одну школу, але не були знайомі. Року не було, як ми були знайомі, я освідчився. Зараз вона мене чекає вдома з маленьким сином, синові шість місяців. Дивлюся, як синок росте, через телефон, по відео».

Військовослужбовець не виключає, що не повернеться до цивільної професії — служитиме далі у війську.

«Додому би поїхав — до сина. Хочу побачити, як він повзає — на власні очі. Він ще не повзає в нас — вже ось-ось. І така маленька у мене мрія, щоб вже по хаті повзав трошки. Звичайно найбільша мрія — це перемога, як і у всіх».