Батькам полеглого Героя з Волині вручили його посмертну відзнаку

Відповідно до Указу Президента України №759/2024 від 11 листопада 2024 року, нагороду було присвоєно солдату Валерію Михалику (посмертно) за особисту мужність, самовідданість та героїчну боротьбу за незалежність України.

Про це повідомляє Камінь-Каширська міська об'єднана територіальна громада.

Валерій Михалик, житель села Ворокомле, віддав своє життя за Україну під час запеклих боїв поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області. Його подвиг навічно закарбований у пам’яті громади, народу та історії нашої держави.

Відзнаку загиблого Героя отримали його батьки – Микола Іванович та Ольга Лукашівна Михалики.

Народився Валерій Миколайович у мальовничому селі Ворокомле, Камінь-Каширського району Волинської області 7 серпня 1985 року. Був другою дитиною із шести  в сім’ї Ольги Лукашівни та Миколи Івановича Михаликів,  тому  часто брав на себе відповідальність за своїх молодших сестер і брата. 

Валерія Миколайовича мобілізували до війська 22 квітня 2024 року.

Попри проблеми зі здоров’ям, він без вагань пішов захищати рідну Україну. Спочатку потрапив на Рівненський полігон, а звідти – у ряди 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади, що базується на Житомирщині. Після закінчення навчань, з липня перебував на Донеччині, на Слов’янському напрямку. 

Батьки пригадують, що при кожній нагоді він телефонував додому:  «Знав, як ми тут хвилюємося. Щоразу заспокоював, хоча, напевно, у самого на душі був суцільний неспокій, адже перебував  у самому пеклі. Бачив те, про що навіть страшно подумати.  Голос сина завжди звучав для нас впевнено та переконливо... Хотілося вірити, що все буде добре…» Материнське серце не втомлювалося молитися, бути у тісному духовному зв’язку навіть на величезній відстані.  З таким же нетерпінням чекали дзвінка рідні брати та сестри. Розмови були короткими та малослівними, але за цих кілька хвилин спілкування вони відчували його турботу та підтримку.

З середини серпня їх підрозділ перевезли в Суми, згодом – на Курщину. Увесь цей час Валерій виконував функції стрільця-помічника кулеметника, а 2 вересня 2024 року востаннє пішов у бій. Його життя обірвалося від отриманих мінно-вибухових травм на території Курської області.

Попереду було ще багато планів, мрій. Та не судилося…

Осиротіла хата від умілих та працьовитих рук Валерія, а батьківське серце завжди ятритиме пекучий  біль за тихим і таким правильним синовим словом. 

Вічна пам'ять і слава Герою!

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: У школах міста на Волині ветерани навчають дітей мужності та толерантності.