Золоте серце Волині: «Мій батько – як понад сто вчителів»

Саме тут, у Кропивщині, я отримала багато яскравих вражень, відкриттів, збагатила свій моральний світ, а головне – набула неабиякого життєвого досвіду. І зрозуміла: правильне сімейне виховання – ось запорука успіху в майбутньому для усіх дітей.

Ми не народжуємося досконалими. У кожного з нас є свої недоліки. А чи зможемо подолати негативне в собі? Так, це буде дуже легко з Божою допомогою, якщо батьки прополювали бур’яни на ниві нашого серця і сіяли туди добро і любов. І – навпаки, якщо роки виховання були неналежними, а ми вже стали дорослими, то і наше формування як ЛЮДИНИ буде важчим, болісним, займе більше часу і зусиль.

Ну, синку, – мужнім тоном звернувся тато до малюка, – перемагай злого ворога в собі. Ти ж сильний!

Батько виховував рідних дочок і синів з раннього дитинства. Пригадую його розмову з наймолодшим – Юрчиком, який голосно вередував. «Ну, синку, – мужнім тоном звернувся тато до малюка, – перемагай злого ворога в собі. Ти ж сильний! Переможеш – станеш ще сильнішим. А я тобі допоможу вигнати вереду з хати». Хлопчик заспокоюється, і разом із татом, граючись, виганяють удвох того непроханого гостя геть за двері. І в домі знову тиха і приємна атмосфера.

Завдання батьків – показувати в усьому позитивний приклад, бо діти, як ті губки, всмоктують у себе все підряд: і добре, і погане. Сергій Михайлович розумів це, а тому завжди старався бути справжнім батьком: до кожної дитини ставився дружелюбно, турботливо та без розподілу на «рідний – прийомний». Він ніколи не ображався, умів просити пробачення, був відповідальним, терплячим і водночас вимогливим. Прощав зловмисникам, був щедрим, працьовитим. І нас, дітей, навчав прощати, бути щедрими із розсудливістю та старанними у праці.

Сім’я Чулкових найперша у селі розпочала садити кавуни та дині. І щороку за клопітку весняну працю баштан віддавав чудові врожаї.

Одного разу серед білого дня мимо нашого виноградника проїхав чужий бус, розвернувся біля поля і зупинився. З транспорту вийшов зрілий чолов’яга і, знайшовши очима найбільшого кавуна, схопив його руками, притулив до грудей (важкенький!) та кумедно побіг назад до своїх дружків, які чекали крадія в бусі. Кожному нетерпілося скоріше поласувати соковитим, вирощеним без хімікатів кавуном. Господар тоді працював у садку і бачив усю картину. А мені запам’яталось, як бус повертався назад біля нашого подвір’я і у бокових вікнах виднілися веселі чоловічі голови. Серед тих голів була ще й голова... дитини. Звичайно, було дивно і прикро дивитися на це «явище». Могли ж попросити! Хіба ж їм не дали б кавунів? 

Сергій Михайлович завжди нам нагадував: «Прощайте – і благословляйте!».

У селі люди знають, що Чулкові безкоштовно роздають і не лише баштанні культури, а й столовий виноград, інші ягоди, овочі, фрукти і навіть саджанці. Водій і пасажири буса були, напевно, із якогось сусіднього села.

У такій і подібних ситуаціях Сергій Михайлович завжди нам нагадував: «Прощайте – і благословляйте!».

Ірина Ярославівна, мати-героїня 2014 року, народила і виховала восьмеро дітей. За ініціативою чоловіка вона залучала дочок не тільки до виконання сімейних обов’язків, а й навчала їх смачно готувати, шити, в’язати теплі речі, стригти молодших братиків, фарбувати саморобні меблі, опори в саду, заготовляти різноманітні закрутки на зиму та інше. Це була хороша підготовка дівчат до самостійного життя. І тепер, коли вони вже стали дорослими, ці знання та набуті вміння і навички у родинному «університеті»  для них – велика підтримка. Недарма прислів’я говорить, що сім’я дає людині путівку в життя.

У будинку Чулкових завжди панувала гармонійна атмосфера, дух щирості та доброзичливості. Особливо мені запам’яталися вечори дозвілля, як тато співав з малечею пісеньку про човник, яку й сам придумав. І тоді наче пливли по широкому морі, дружно погойдуючись на дивані. Або як у вітальні усе сімейство збиралось і слухало повчальні казки про старанну Попелюшку, сміливу Герду, милосердну Дюймовочку. Ці приклади доброти та любові глибоко сіялися у наші серця, і хотілося в житті бути такими ж працьовитими, відданими та турботливими.

Багато цікавого і корисного можу ще розказати, однак то вже будуть, напевно, матеріали для книги. Сергій Михайлович з радістю ділиться зі всіма бажаючими власним досвідом щодо виховання молодого покоління, тому що сам бачить хороші результати своєї довготривалої праці. 

Залишу тільки чотири правила, яких завжди дотримувався і дотримується мудрий батько:

1. Діти мають бути дорожчими за матеріальні речі.
2. Ніколи не обманювати їх.
3. Молитися за дітей.
4. У всьому показувати приклад.

У народі кажуть: один батько – понад сто вчителів; яке дерево – такі його квіти; які батьки – такі й діти. І дійсно, у цій сім’ї, де я прожила більше чотирнадцяти років, виросли хороші діти. Мої названі сестрички сьогодні турботливо відносяться до своїх батьків-пенсіонерів, допомагають їм фінансово і радують своєю добротою, милосердям та повагою.

P.S. Дорогі читачі! Чекаємо і від вас розповідей у рубрику «Людино, дякую тобі!». Переконані, у вашому житті є неймовірні особистості, які заслуговують на це чарівне слово. Надсилайте листи на наші адреси: поштову – 43016, вул. Ковельська, 2, м. Луцьк, Волинської області, «Цікава газета на вихідні», електронну –  [email protected]. 

Читайте також: На Волині поляк застрелив вагітну на 8-му місяці і сказав чоловіку: «Бери лопату і йди закопувати свою жінку».