Сільська громада на Волині передала для ЗСУ 40 мільйонів гривень

– Часто односельчани на фронті просять купити ту чи іншу річ, але військова частина не хоче брати її на баланс, мотивуючи тим, що потім дуже багато паперової роботи, важко «списувати». Як бачите, папір для декого важливіший за людське життя, і до цього питання хотілося б привернути увагу, – наголошує Юрій Фініковський.

 Як бачите, папір для декого важливіший за людське життя…

«У нас пріоритет – допомагати тим підрозділам, де перебувають наші односельчани»

– Юрію Миколайовичу, знаю, що Рівненська сільська громада активно допомагає нашим воїнам. А які це саме гроші і на які потреби вони були витрачені?

– За три роки війни наша громада спрямувала для Сил оборони 40 мільйонів гривень. Ця сума включає в себе три види допомоги. Перше, це – субвенції, коли звертається військова частина з проханням виділити певну суму коштів на закупівлю чи то безпілотників, чи то засобів РЕБ і так далі. Другий вид, коли військові частини виходять із конкретним проханням придбати, наприклад, 10 комплектів системи РЕБ певних частот. І тоді на сесії ми приймаємо рішення, робимо тендерні процедури закупівлі і по акту прийому-передачі передаємо військовим на їх баланс.

Але велику частину допомоги складає та, яку надаємо нашим односельчанам на фронті, коли вони просять купити ту чи іншу річ, але військова частина не хоче брати її на баланс, мотивуючи тим, що потім дуже багато паперової роботи, важко «списувати». Як бачите, папір для декого – важливіший за людське життя, і  до цього питання хотілося б привернути увагу.

З початку року зробили об’їзд усіх сімей, у яких є мобілізовані, відвідали сім’ї загиблих, безвісти зниклих, записали їхні потреби.

В таких випадках ми оголошуємо збори. За три роки, хто що б не казав, людям все важче робити збори, але ми працюємо з колективом сільради, наші освітяни, працівники культури, тобто працівники бюджетної галузі нашої громади, допомагають і ми стараємося такі запити якомога швидше закривати. Хтось автомобілі просить, хтось – речі з амуніції. От буквально зараз для земляка збираємо на рюкзак-РЕБ, він дороговартісний, десь – 150 тисяч гривень. І тут у нас молодь підключилася – ходили колядувати під час свят, і вчителі одноденні заробітки перерахували, і з церкви передали кошти,  і ми сільською радою долучаємо. Думаю, що цей запит закриємо.

Щодо військових бригад, то у нас пріоритет – і на сесії депутати про це висловились – це ті підрозділи, де перебувають наші односельчани.

– Нещодавно громада вкотре допомогла «3-ій окремій штурмовій бригаді» і, знаю, маєте навіть подяку від її командира.

– З «Третьою штурмовою» ми співпрацюємо ще з другого півріччя 2022 року і щороку стараємось їм допомогти на суму мінімум 500 тисяч гривень. Тобто співпраця – тривала. Нещодавно справді приїжджав представник бригади і ми провели гарну зустріч. Звісно, маємо черговий запит від легендарної бригади. 

 – Після своєї зустрічі з відомим льотчиком, Героєм України Вадимом Ворошиловим (позивний Karaya), ви написали, що шукаєте, чим можете бути корисними і для його підрозділу. Знайшли?

– Так. Допоможемо оновити матеріально-технічну базу їхньому підрозділу. Дуже велике враження, до речі, справила ця зустріч. Вадим – надзвичайно порядний, скромний хлопець, спокійний, виважений, із гострим розумом.

«Коли ПДФО забрали, то запитів від військових не те, що не поменшало, а побільшало, і то – в рази»

– А як громада дбає про тих односельчан, які поранені чи перебувають на реабілітації, про сім’ї воїнів?

– У нас є щорічна одноразова допомога для тих, хто мобілізований у розмірі 5 тисяч гривень, від 10 до 30 тисяч гривень ми платимо нашим землякам, які отримали поранення, 200 тисяч гривень – це максимальна сума, яку виділяємо на реабілітацію. От наш земляк-офіцер травмував хребет у 2022 році на Харківщині, і зараз прикутий до інвалідного візка, він потребує перебування в реабілітаційних центрах. Тому ми стараємося щорічно виділяти таку суму, – може, це і небагато, але поки що можемо так допомогти.

Також з початку року зробили об’їзд усіх сімей, у яких є мобілізовані, відвідали сім’ї загиблих, безвісти зниклих, записали їхні потреби. Якщо рідні щось потребують, то стараємось вирішити. Найчастіше люди просять дров. І ми зараз у кількох старостинських округах вже закрили це питання, продовжуємо роботу і стараємося кожну сім’ю, яка цього потребує, забезпечити дровами.

– Щодо реабілітації, – як просувається проєкт із облаштування ветеранського кемпінгу на березі озера, на який громада виграла грантові кошти від проєкту «Громада на всі 100», і про що наша газета не раз писала? 

– Ця історія зупинилася на сьогоднішній день з огляду на те, що президент Трамп призупинив програму «USAID», а кемпінг мав фінансуватися саме з неї. Але проєкт підготовлений, розписаний, тож ми його не покидаємо, а подали на два міжнародні проєкти, щоб все таки знайти фінансування. Те, що залежить від громади, то роботи, які планувалися на цій території, ми завершили.  

 – А наскільки вплинуло на вашу можливість допомагати Силам оборони вилучення з громад військового ПДФО (податок на доходи фізичних осіб)?

– Це позначилося негативно не лише на нашій, а й на багатьох інших громадах. Тому що все таки це був значний фінансовий ресурс. Ми працювали з військовими бригадами та батальйонами і могли з командуванням домовлятися. Вони нам перераховували ПДФО, а ми певну частину з нього спрямовували на потреби військових підрозділів. Наприклад, якщо у місяць в нас три мільйони військового ПДФО від бригади, то ми півтора – два мільйони повертали їм назад у вигляді субвенцій. І для бригад це було добре, і для нас. А коли ПДФО забрали, то запитів від військових не те, що не поменшало, а побільшало, і то – в рази. Коли ми спілкуємося з окремими підрозділами, то щось не дуже відчутно, що їм стало легше після того, як військовий ПДФО вилучили в місцевого самоврядування.

Попри те, громада не зменшила суму, яку спрямувала на допомогу війську, навіть збільшила її у 2024 році. За рахунок того, що попрацювали трохи з бюджетом, із земельним податком навели лад, також прийшли до нас деякі нові суб’єкти господарювання. Ситуацію вдалося вирівняти.

 «Мусимо допомагати з усіх сил, аби зупинити ворога»

– Кажете, що призупинили деякі проєкти розвитку громади. А після перемоги на які відкладені насамперед хотіли б взятись?

– Запланованого насправді багато… Але є таке, що неможливо відкладати. Адже коли бачиш, що треба перекривати дитячий садочок, бо дах руйнується, то мусиш шукати кошти, щоб те приміщення врятувати. Що стосується наших комунальних доріг та вулиць, то в 2022 – 2023 роках роботи на них не проводили, але в минулому почали поточні ремонти. У 2025 році продовжимо це робити, тому що знайшли спільну мову з депутатським корпусом, із колективом нашим, що допомогу ЗСУ призупиняти не будемо, але десь певний ресурс на утримання території  треба спрямувати. Тому нагальні проєкти будемо реалізовувати.

– Ви особисто відвідуєте земляків на фронті?

– І в минулому році ми відвідували, і в цьому році вже була продуктивна поїздка на Донеччину та Харківщину – під Покровськ, Добропілля, Краматорськ, Слов’янськ, Ізюм... Це – 38-а бригада морської піхоти, 25-а Січеславська бригада повітряно-десантних військ, 63-я механізована бригада тощо – там, де наші земляки перебувають, зокрема, мій колишній класний керівник. Возили велику партію РЕБів. І знаєте, проїжджаючи населеними пунктами, дуже важко дивитися на те, як вони постраждали. Не знаю, коли туди життя повернеться і чи повернеться взагалі. Під час таких поїздок ще раз переконуєшся, що мусимо допомагати з усіх сил, аби зупинити ворога. Тому хочу подякувати усім жителям громади, депутатському корпусу, членам виконавчого комітету, бізнесу, платникам податків, нашій молоді, усім, хто сприяє Збройним Силам України! Спільно вистоїмо у цей важкий, повний випробувань час! Іншого шляху у нас немає!

Василь УЛІЦЬКИЙ.

Читайте також: «Трамп анонсував новини про припинення вогню на 17 березня».