«Гарячі» напрямки фронту, два поранення і життя з протезом: історія 26-річного бійця з Волині

У складі десантно-штурмової роти 503 окремого батальйону морської піхоти воював на Донеччині, Херсонщині та брав участь у боях за Маріуполь.

Як розповів ветеран війни Суспільному, бойового досвіду раніше не мав — тільки строкова служба в армії. 24 лютого 2022 року Рувим приїхав в Україну з Німеччини, де разом із батьком працював на роботі, а його менший брат залишився за кордоном.

«Війна почалась, і ми з ним (з татом — ред.) їхали додому. 25 лютого вже був тут, подзвонив у військкомат і вже була повістка. Відправився на Львів, там добу побув і забрали мене в 503 окремий батальйон морської піхоти. В перші дні війни нікого не питали чи маєш ти бойовий досвід. Всі брали і йшли», — зазначив волинянин.

Захисник виконував бойові завдання в Євгенівці, Зачатівці, Авдіївці, Пісках, Мар'янці, Водяному, поблизу Маріуполя і Донецького аеропорту, у Новій Каховці, Олешках Херсонського напрямку.

Найскладніша ситуація була в Авдіївці та Херсоні, де, зі слів волинянина, було «гірше пекла».

«Наше діло було штурмануть посадку, завести туда піхоту і відступить. Потім знову штурмануть і так кожного дня — штурми, штурми... На підтримку когось ми виходили, де був прорив» — зазначив Рувим Ройко.

За час служби отримав декілька контузій та осколкові поранення. Перше поранення сталося в Авдіївці: евакуація тривала добу. Торік у результаті обстрілу РФ фосфорними касетними бомбами отримав друге осколкове поранення і втратив частину ноги. Зі слів захисника, у тілі досі є уламки.

Лікування ветеран війни проходив спершу в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова, пізніше у Волинській обласній клінічній лікарні. Після операції та післяопераційної реабілітації Рувим Ройко став на протез, на якому пересувається дев'ятий місяць.

Фізична реабілітація у волинянина відбувалася спершу в медичному центрі реабілітації учасників бойових дій Луцької громади. Зараз Рувим Ройко безплатно відновлюється в одному з оздоровчих центрів Луцька.

«Я перше сюди без протеза ходив, Артур (тренер — ред.) мені помагав, щоб культя була нормальна і м’язи формувалися. Потім ходив із протезом, але з ним займатися важче. До протеза вже звик, уже як своя нога», — розповів захисник.

Волинянин зазначив, що за понад два роки військової служби багато речей у його житті змінилися. Зараз чоловік проводить час зі своїми рідними: батьками та сестрою.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Троє бійців волинської бригади півтора місяця стримували ворога на Донеччині.