«Більше хочеться стати свідком не так того, як розвалиться росія, а того, як зміцниться і повноцінно наповниться Україна», – каже 80-річний ювіляр.
Волинянин Олександр Скіпальський передбачив вторгнення на Донбас ще в 1992 році
Професіоналізм та звитяга представників Головного управління розвідки Міністерства оборони не викликає сумнівів ні в кого. 12 березня свій 80-річний ювілей відзначив натхненник створення цієї спецслужби та її перший голова, військовик, генерал-лейтенант, уродженець волинського села Вижгів Ковельського району, генерал Олександр Скіпальський
«Кожний день, пережитий у незалежній Україні, робить нас сильнішими»
«Нам вдалося розбудувати українську військову розвідку, результати якої ви сьогодні бачите», – з гордістю каже зараз він.
У 1991 – 1992-му роках Олександр Скіпальський був начальником управління військової контррозвідки СБУ, а коли 8 липня 1993 року було створене Головне управління розвідки Міністерства оборони, очолив його.
«В чому була моя свідома відмінність при розбудові військової розвідки? Я, не дивлячись ні на табачників, ні на інших керівників, за 5 років перебування в керівництві ГУР, закладав розуміння, що це має бути усвідомлена національна спецслужба. Співробітники повинні розуміти, що вони служать українському народу, Україні і любити її», – розповів генерал-лейтенант журналістам «Тижня».
Згодом Олександр Скіпальський був народним депутатом другого скликання, двічі – заступником голови СБУ, а також – заступником міністра з надзвичайних ситуацій, у 2006 – 2007 роках очолював управління СБУ в Донецькій області. І які б посади волинянин не займав, усюди головним рушієм його діяльності була тверда патріотична та державницька позиція, яку безкомпромісно відстоював. Сформував свій життєвий девіз: «Ніколи не оглядайся на другорядне».
Під час Помаранчевої революції Олександр Скіпальський очолював так звану службу безпеки Майдану. Гордиться, що під час його виступу зі сцени Майдану тисячі маніфестантів скандували: «Слава СБУ!».
Чітке розуміння небезпеки з боку росії було в генерала Скіпальського – давно. В інтерв’ю «Волині» він розповідав, що ще 8 травня 1992 року виклав свої думки та пропозиції з цього приводу тодішньому керівництву: «Є моя доповідна записка як начальника військової контррозвідки голові Служби безпеки Євгену Марчуку та інформативна записка міністру оборони Костянтину Морозову про те, що на Донбасі ситуація складається так, що рано чи пізно там буде війна, і ми повинні зробити таке й таке, щоб цього уникнути. Я пропонував розгорнути військовий корпус, українізувати Донбас…».
Під час Помаранчевої революції Олександр Скіпальський очолював так звану Службу безпеки Майдану.
На жаль, у пострадянській Україні бракувало таких сцецслужбістів, як Олександр Скіпальський, які на ділі керувались національними інтересами, бачили російські загрози і намагалися боротися з ними… Однак зараз на зміну прийшло молоде покоління, в яке Олександр Олександрович беззастережно вірить.
«На початку незалежності я боявся двох моментів, – каже генерал-лейтенант Скіпальський. – По-перше, чи зможуть українці витерпіти, якщо їм обмежать газ і нафту й це відобразиться на матеріальному рівні. Зрештою, це пройшли. По-друге, я завжди заспокоював, мовляв, не хвилюйтеся, кожний день, пережитий у незалежній Україні, робить нас сильнішими. Я зробив такий висновок на прикладі балтійських країн, які свого часу за 20 років незалежності до Другої світової війни відчули смак свободи. Українці, на жаль, цього не відчули, вони відчули жахіття Голодомору. Однак за 30 років незалежності України ми поховали значну частину носіїв минулого «беріївського менталітету». На зміну прийшло нове покоління, яке нині здебільшого воює. Усе-таки перемогла наша національна ідея, і сьогодні тисячі працівників спеціальних органів розвідки віддають своє життя як носії української культури, української історії, нації. Військова розвідка України, яку очолює голова Головного управління розвідки МО Кирило Буданов, після понад 30 років її існування стала саме такою, якою вона повинна була бути. Саме тому росія зрозуміла, що вона програла боротьбу генетичного минулого, яку нав’язували українцям, і пішла відкритою війною...».
«Якщо машина запрограмована копати картоплю, то вона жито не посіє»
В інтерв’ю «Волині» Олександр Скіпальський оцінив нинішню ситуацію і шанси на припинення вогню та перемир’я:
– Переконаний, що перемир’я буде, тільки не можу гарантувати часовий пояс, коли це станеться… Розумієте, росія не може бути іншою країною, крім як агресивною, тому що вона по природі – держава, яка сформувалася в результаті загарбання чужих земель, підкорення і використання їх. Тому в неї нема іншого рецепту, вони не знають іншої моделі. На жаль. Це так, як взяти якусь техніку: якщо ця машина запрограмована копати картоплю, то вона жито не посіє. Так і росія.
А головні проблеми України, від яких ми страждаємо і відтягуємо свою перемогу, це – внутрішня ситуація. Це – продовження корупції, відсутність жорсткої дисципліни та моралі. До влади йдуть сьогодні ті, які прагнуть не захищати національні інтереси, а в більшості своїй думають, як грабанути і втекти. Подивіться, яка кількість представників влади набила кишені і повтікала за кордон. А прості люди не вміють обирати собі тих, які повинні їх гідно представляти у владі. Мають бути професіонали. А як можуть керувати міністерствами, комітетами тощо люди, які не мають досвіду? Це так само, як десятикласника поставити хірургом…
Так що для України найважливіше – навести порядок всередині, потурбуватися про єдність і військово-промисловий комплекс. Все повинно працювати на перемогу і, безумовно, на турботу про людей, які воюють і кують цю перемогу…
Більше хочеться стати свідком не так того, як розвалиться росія, а того, як зміцниться і повноцінно наповниться Україна.
– Але яку правильну поведінку зараз обрати Україні на тлі великої політичної турбулентності у світі?
– Я досить обережно ставлюся до Володимира Зеленського, але абсолютно не підтримую закликів про його усунення й вибори. Тому що росія хоче прибрати Зеленського, бо він консолідував на підтримку України дуже багато людей у світі. Такої масової підтримки в нашій історії ніколи не було. І треба віддати належне Президенту, що йому це вдається. росія прорахувалася. Вони думали, що Зеленський буде грати якусь свою гру з ними і не буде світової консолідації. Тому вони й прагнуть поставити іншу людину, яка не матиме такої підтримки у світі. Нам не можна попадатися на цю російську вудочку. Взагалі, якщо чесно сказати, то там, де щось пропонує росія, треба майже завжди робити навпаки.
– На чий бік зрештою пристане Трамп?
– Трамп має бути на боці Америки. А Америка – на боці України.
P.S. Колектив «Волині» приєднується до вітань ювіляру. Дякуємо за працю, Олександре Олександровичу, бажаємо сил та натхнення, щоб спільно наближати Перемогу.
Василь УЛІЦЬКИЙ.
