Василь Казимірко 35 місяців провів у російському полоні

Повернувшись на батьківщину з полону, Василь Казимірко зняв своє фото із банера на Алеї зниклих безвісти

Батько не дочекався сина з путінської неволі…

Василь Казимірко – житель села Нижнів Тлумацької громади Івано-Франківської області. Чоловік народився 21 грудня 1966 року. З 2014-го він брав участь в АТО/ООС. Служив у Маріуполі водієм-санітаром у першому автомобільному відділенні 3-го автомобільного взводу 8-ї окремої автомобільної санітарної роти. 

У березні 2022 року рідні втратили зв’язок із Василем, оскільки Маріуполь був оточений росіянами і в місті велися бої. Зараз уже відомо, що 12 квітня 2022 року він потрапив у російський полон. 

«Ми його шукали від початку, коли Маріуполь захопили, – розповідав Суспільному його рідний брат Михайло. – Пробували до всіх телефонувати.

Протягом двох років рідні не знали, що боєць живий, допоки не отримали інформацію від Червоного Хреста.

Це був жах просто. Лише через два роки нам підтвердили у Червоному Хресті, що він – у полоні. Пізніше побачили коротке відео в російських групах з колонії, що він там збоку сидів. Ми Василя впізнали. Брат не розмовляв, але ми зрозуміли, що це – він».
5 лютого 2025 року Михайло дізнався, що його брата обміняли. Він був першим з родини, хто отримав цю звістку.

«Зателефонували мені, я дуже радів. Одразу зателефонував до мами. Тато, на жаль, не дочекався цього. Хотів побачити сина після повернення з полону, але помер…», – говорить Михайло Казимірко.

 «Дякують за те, що витримав це пекло»

Повернувшись на початку березня в рідну громаду на Івано-Франківщину, Василь Казимірко одразу зняв банер зі своєю фотографією на Алеї зниклих безвісти у Тлумачі. Про це у коментарі Суспільному розповіла керівниця відділу у справах ветеранів виконавчого комітету Тлумацької міської ради Леся Грабовецька.

З її слів, Василь Казимірко приїхав у рідну громаду 3 березня. Від урочистих зустрічей він відмовився.

«Завітав до нас у відділ. Під час неформальної бесіди розповів деякі історії свого перебування у полоні. Казав, що дуже чекав цього повернення, і приємно вражений тим, що його впізнають у місті й дякують за службу, за захист, за те, що витримав це пекло», – каже Леся Грабовецька.

Керівниця відділу у справах ветеранів додає, що люди впізнають Василя Казимірка через те, що його фото було розміщене на Алеї зниклих безвісти у Тлумацькій громаді. З її слів, протягом двох років рідні не знали, що боєць живий, допоки не отримали інформацію від Червоного Хреста.

«Василь Казимірко – перший житель нашої громади із 44, який повернувся після обміну. Ми в громаді ініціювали відповідну алею з фотографіями військових, які вважаються зниклими безвісти. З метою безпеки фото розміщували без особистих даних, імен, прізвищ. Згоду на це родина давала письмово і вибирала світлину», – каже Леся Грабовецька.

Василь Казимірко забрав банер із собою, аби показати побратимам, як його чекали вдома.

Юлія ЖУК, Оксана ВАСИЛИК.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ