«Мій чоловік і мій брат убиті в підвалі. Їхні тіла заміновані…»

Відео свого виступу перед Європарламентом вона опублікувала у соцмережах.

«Я хвилювалася шалено, бо це була велика відповідальність. Я говорила про те, що бачила, говорила про жінок у силах оборони, про викрадених дітей і про те, що бути тихо занепокоєними, це те саме – що толерувати. Я не знаю, на що це вплинуло, але дійсно багато людей підходили потім і дякували, і підтримували. Так завжди відбувається на таких заходах: ти приїздиш, розпоруєш зашиту рану і показуєш, звідки тече. А воно завжди кровить з одного й того ж місця, і ніколи з іншого – там, де серце», – підписала вона відео.

Фрагмент промови Тати Кеплер перед європарламентарями.

«Ми ніколи не повернемося з цієї війни»

«…Я назавжди залишаюся в Бучі, стояти над людьми, розстріляними впритул. І я назавжди триматиму за руку дівчину з Бучі, її звали Юля. Вона хапалася за мене і кричала: «Допоможи мені, будь ласка. Мій чоловік і мій брат убиті в підвалі. Їхні тіла заміновані, а люди не пускають. Тата, допоможи мені». Але я не могла.

І я знову і знову стою в маленькому містечку Курахове  Донецької області, і переконую бабусю Зою поїхати з нами. Ми сказали, що можемо спробувати допомогти врятувати її життя, але вона відмовилася, бо це був її єдиний дім.

Я обіймаю свою фармацевтку Аню, яка понад рік чекає на повернення тіла її загиблого чоловіка, щоб поховати його. 

Я також там, чекаю, коли мої друзі повернуться з полону, слухаю історії тих, хто там вижив. І я все ще там. Я обіймаю свою фармацевтку Аню, яка понад рік чекає на повернення тіла її загиблого чоловіка, щоб поховати його. 

І я тут, у стабілізаційному пункті, дивлюся, як лікарі повертають до життя молодих поранених, і я ще там, несу квіти із чорними стрічками на могили своїх друзів, яким назавжди 20, 25, 30, 40 років. Вони завмирають у часі, як у моїй пам’яті назавжди.

І я розповідаю це вам, бо хочу, щоб ви зрозуміли, що моя країна, і я, як і кожен її громадянин, ми ніколи не повернемося з цієї війни. На жаль, ми можемо прийти додому, але ми ніколи не повернемося. Вона залишиться разом із нами назавжди. Зі мною, з моїми друзями, з усіма громадянами України, з цією чотирирічною дівчинкою. І ми маємо говорити про жінок, які борються за демократію. Це дійсно дуже важлива тема, але сьогодні всі жінки і чоловіки в моїй країні змушені боротися за виживання».

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ