У Луцьку театр ляльок відкрив залаштунки для глядачів

Захід, організований спільно з Центром туристичної інформації Луцька, дозволив відвідувачам зазирнути за лаштунки та дізнатися більше про життя театру.

Про це пише Район.Культура.

Під час екскурсії учасники дізналися про історію театру, його будівлю, яка в різні часи служила кінотеатром та музично-драматичним театром. Провідний майстер сцени Світлана Стасюк розповіла про заснування театру ляльок у 1975 році та про першу виставу «Військова таємниця».

«Щоб зорганізувати затишний театр, потрібно багато праці, енергії, таланту не тільки від працівників театру, а й тих, які створювали атмосферу приміщення. Це волинські художники, серед яких автори вітражів зі склеєних та припаяних шматків кольорового скла, а також майстер металічних фігур і люстри, що прикрашають фоє та буфет театру. Колектив невеликий – 56 людей різних професій, але вони завжди віддають багато своєї душі, серця, таланту для професії. Чимало акторів у нас працюють понад 30 років. Звукорежисер, художник з освітлення, монтувальник – понад 40 років», – додала акторка. 

Режисерка Катерина Лавринець ознайомила присутніх з традицією лялькарства в Україні, зокрема з вертепом. Вона також наголосила на спотворенні історії театру ляльок у радянські часи.

«На жаль, внаслідок різних радянських наративів, закріпилася думка, що театр ляльок – це дитяче мистецтво. Театри розподіляли за віком аудиторії, щоб просувати ідеї та наративи, вигідні владі. Театр ляльок мав бути інструментом пропаганди для дитячої аудиторії, на яку досить легко впливати. Яскравим прикладом є вертепна традиція, яку на початку XX століття почали переписувати на радянський лад. Тобто, замість персонажа козака, був якийсь комуніст, комісар. Різдвяну зірку малювали червоною… На жаль, так спотворювалася історія мистецтва театру ляльок», – зазначила вона.

Художниця-постановниця Олеся Іщук провела екскурсію майстернею та швейним цехом, де показала різноманітні ляльки та розповіла про особливості їх створення. Відвідувачі навіть мали можливість спробувати керувати лялькою.

«Працівники цеху мають професійну освіту художників, але вони не лінуються шити, ліпити, клеїти, в'язати, різати, шліфувати матеріали. У нас є багаторічні вистави та ляльки-пенсіонери, які відпочивають на поличках, чекають реставрації, або коли з ними проведуть майстер-клас чи завезуть на виставку. Взагалі у нашому репертуарі приблизно 40 вистав, та навіть якби усі вистави мали однакових героїв – колобка, зайчика та лисичку – ми не використовуємо одну ляльку на кілька вистав. Кожен постановник має право бачити свого зайця в іншому вигляді», – розповіла вона. 

Заслужений артист України Петро Савош продемонстрував, як звичайна рукавичка може стати інструментом для актора, та закликав глядачів долучитися до створення лялькових вистав вдома.

На завершення екскурсії виконувач обов'язків директора-художнього керівника театру Вадим Хаїнський відповів на запитання глядачів та розповів про плани театру на майбутнє.

«Я надзвичайно пишаюся тим, що тут працюю і це почуття з кожного дня збільшується. Я себе вже і не уявляю без цього театру. Дуже тішуся, що в нас є такі прекрасні майстри цієї справи, від яких ми черпаємо натхнення і вчимося справжньої любові до мистецтва. У наш театр залюблений не лише я, а всі лучани. Ми хочемо розказувати нашу історію молодим відвідувачам, аби вони знали й теж цінували справжній театр», – поділився вадим Хаїнський. 

Він розповів, що колектив прагне створювати ще більше спектаклів для дорослих, проте на задуми не завжди вистачає ресурсів. Команда розмірковує чи вистава вартує часу творців і глядачів, чи буде вона цікава і потрібна для репертуару. Водночас лише процес виготовлення ляльок у майстерні для камерної вистави триває з місяць. 

«Для того, щоб ставити нову виставу, треба трішки відпустити усі інші справи, тому в останні роки у нас більше камерних постановок. Час такий непевний, складно готувати вистави на всю трупу. Хочеться і відновити репертуар, бо зі 40 вистав ми граємо половину. Це через те, що в кожній виставі не вистачає одного-двох акторів. Хтось іде, хтось приходить, нових акторів маємо вводити в нові вистави, а на це теж потрібен час», – пояснив Вадим Хаїнський. 

Відвідувачі екскурсії були в захваті від можливості побачити закулісне життя театру та дізнатися більше про мистецтво лялькарства.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: «Не вірю, що мені 100 років»: історія довгожительки Раїси Деркач із Луцька.