Вкрала хлопця у… мами. Історія на вечір

Якось у розмові на кухні за вечерею я запропонувала мамі зареєструватися в одному з додатків для знайомств, типу, якщо й не знайдеш собі чоловіка, то хоча б «для здоров’я» можна спробувати знайти собі «хлопця». Так і зробили: гарна фоточка, бо мама в мене гарна, заповнили профіль та почали чекати... Вірніше, мама чекала, а я у справах на декілька місяців поїхала до іншого міста...

Як і майже все у цьому житті, час промайнув дуже швидко, і якось заходжу до маминої кімнати зранку по помаду, коли вона поїхала на роботу, а в її ліжку... спить трохи підкачаний хлопець/дядько років 25–30... голяка, трохи прикритий простирадлом… Я, чесно кажучи, «трохи офігіла» й думаю, «оце, мамцю, ти даєш»...

Постояла декілька хвилин, понасолоджувалась «картинкою» та хтивими думками, не стала брати помаду й пішла до себе досипати, але, як розумієте, після побаченого було не до сну…

Через декілька годин, коли я все ж таки закимарила, додому з покупками повернулася мама... Мене, чесно кажучи, розбудили смачний запах домашніх котлет із кухні та тихі звідти розмови...

Зайшла на кухню, привіталася з мамою, яка сиділа за столом й, побачивши біля плити «його» [вже одягнутого], привіталася й до нього словом: «Привіт». До мене у відповідь щире було від мами «привіт», а він сказав: «Доброго ранку, Інно! Я – Аркадій»...

…Аркаша час-від-часу приходив до мами, ночував у неї, але якихось «таких» звуків я з маминої кімнати не чула, хоча після таких гостин завжди помічала, що мама виглядала «молодшою» та «щасливішою» – значить, мабуть, щось там все ж таки приємне відбувалося...

Тому, будучи фрілансером, я одного ранку за «родинним» сніданком сповістила маму й Аркадія, що «маю» поїхати по роботі на тиждень–два до іншого міста, а сама вирішила подарувати їм, такого плану, «медовий місяць» без зайвих вух й очей.
Повернулася я через два тижні. Вдома було все без змін, але стало якось світліше, чистіше та більше не було проблем із «поламками» – як ніяк, а вдома [тепер] жив й чоловік.

На мамине запитання, чи я не заперечую, аби з нами жив Аркаша, я відповіла, що якщо він подобається мамі, адекватний і в усьому її влаштовує, то чом би й ні...

Так минуло десь із півроку… З маминої кімнати так і не чутно було жодних стогонів чи-то «криків», та й сам «вітчим» сам по собі був спокійний і врівноважений. А мама реально візуально помолодшала років на 10 та постійно була щасливою.

…Одного разу так сталося, що я повернулася серед тижня з дня народження від подруги десь о 9-ій вечора доволі «п’яненькою»... Мама працювала «в ніч», тому я не боялася «розборок», і в такому стані повернулася додому, забувши, якось, що мене може побачити дехто...

От, я повертаюся додому, тихенько заходжу до квартири й, ледь тримаючись за стіни, намагаюсь без шуму, бо, раптом, мама все ж таки вдома, пройти до своєї кімнати... І, пройшовши коридор, чомусь вирішила зазирнути до ванної кімнати, куди були привідкриті двері та горіло світло... І тут я, чесно кажучи, «офігіла»...

Перед дзеркалом голяка стояв і витирався реально крутий симпатичний хлопець/дядько... Не знаю, що на мене «найшло», але я різко відчинила двері до ванної та кинулася жадібно цілувати його в шию, торкатися за те його місце рукою…

Аркаша, не очікуючи такого, декілька секунд стояв, «як вкопаний», а потім різко відсторонився, замотався рушником, наскільки це було можливо, і серйозно сказав:

– Інно, вибач, але я кохаю твою маму... Сподіваюся, такого більше не станеться, або я буду змушений все розповісти Тоні [мамі]...

Інно, вибач, але я кохаю твою маму...

І тут я реально «офігіла»: в мені паралельно боролися два почуття – от, я, крута дівчина, яку хочуть майже всі, отримала відворот, коли сама (!!!) ледь не згвалтувала хлопця; і щира гордість за те, що в мами моєї реально крута людина з’явилася, а не якийсь «кінчений мудак»...

І в мене тільки й вирвалося:

– Ну й кажи, гнида...

У відповідь я почула:

– Інно, вибач, але тобі варто піти до своєї кімнати.

– Проведеш, бо я майже не стою на ногах? – запитала я з надією в голосі, що цей красень проведе мене до мого ліжка та залишиться там, мінімум на хвилин 15 «масажу»...

– «Сорян», ти – вже доросла, тому – ні.

…Зранку з «важкою» головою я вийшла на кухню... Мама спокійно снідала, поруч із нею доїдав сніданок Аркаша, для мене теж вже було накрито...

– Мам, вибач, я вчора трохи протупила... – почала я розмову, але вона мене перебила...

– Не зачинила двері до квартири, як повернулася? Так, благо, що ніхто із чужих не зайшов і нічого не взяв, – сказала вона без якихось істерик.

– Ні, я про інше... Я була п’яною...

– Чесно, доню, я так і подумала, бо інакше ти закрила б вхідні двері та не розкидувала по коридору своє взуття.

– Ні, мамо, я... «з п’яну» полізла до Яші...

І тут мене перебили...

– … з якимись запитаннями чи пропозиціями? – запитала мама і одразу продовжила: «Давай так: я не лізу в твоє життя, ти не лізтимеш до мого особистого...».

Я, «з бодуна», не розуміла, чого нема скандалів, чого мене не сварять, а Аркадій не відбріхується чи то не виправдовується...

– А знаєш, мамо, та він вчора до мене (здуру почала я щось «нести», аби виправдатися самій і перекласти на іншого провину)…

І тут я почула те, що взагалі мене «вбило»:

– Ін, я ж стояла за тобою у ванній кімнаті, коли ти туди «вломилася» та «кинулася» на мого голого мужика... Давай, забудемо цей випадок – і все...

І тут мене просто «висадило» від сорому...

– Вибач, мам... – ледь видавила із себе, – я поснідаю в кімнаті, бо мені, щось, поганенько... – Взяла тарілку зі сніданком, виделку та чашку з чаєм і пішла до себе в кімнату.

…Після того ми більше ніколи не розмовляли на цю тему, з маминої кімнати так і надалі не доносилися жодні звуки, я більше не «бухала», аби ще чогось «не начудити», або залишалася в такі моменти «вгашеною» вдома у подруг.

А Аркаша й надалі був класним вітчимом та жив у нас... 

Інна ВОВК, pershe.info