Людина, яка боїться сказати правду, не отримує справжнього прощення, бо її покаяння не є щирим.
Таємниця сповіді: відповідальність священника та совість вірянина
«Отче Ігорю, я боюся щиро сповідатися нашому священнику, бо знаю, що про мої гріхи буде одразу знати матінка, потім з її вуст слава рознесеться на все село. Моя знайома ледь не наклала на себе руки, коли після сповіді всі раптом дізналися про її інтим із одруженим чоловіком. Дружина цього коханця ледь не повиривала волосся знайомій… А ще наш «батюшка» на сповіді може поставити такі запитання: «А скільки разів це було? Чи хочеш ще раз із ним согрішити?». Тому я відповідаю, що не чинила перелюбу. Хоч це – і неправда. Скажіть, будь ласка, чи грішу я, коли недоговорюю на сповіді? Чи є якесь покарання для священнослужителя, який порушує таємницю сповіді?» (Людмила О., Луцький район Волинської області)
Сповідь – це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священника, а каяття – це усвідомлення власних гріхів (помилок) і бажання їх виправити. Сповідь і каяття – це дві складові примирення з Богом. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язаним на небі. А що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі».
Як і віра сповідується, і гріхи теж сповідаються. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і мати бажання виправитися. Це – один із найважливіших таїнств у православній церкві, у якому людина відкриває свою душу Богові через священника, отримуючи прощення гріхів.
Проте інколи виникає страх щиро сповідатися, особливо, коли є побоювання, що священник може розголосити почуте. Чи справді існує покарання для священнослужителя, який порушує таємницю сповіді? І чи грішить людина, коли приховує певні гріхи через страх перед осудом?
Таємниця сповіді в православ’ї. Православне вчення категорично забороняє священнику розголошувати будь-яку інформацію, отриману під час сповіді. Ця таємниця є абсолютною та непорушною. У Канонах Православної Церкви зазначено, що священник, який порушить таємницю сповіді, підлягає суворому церковному покаранню, аж до заборони у священнослужінні.
У 120-му правилі Карфагенського собору сказано: «Єпископи, пресвітери і диякони, коли викриються в гріхах, забороняються у служінні. Але, якщо вони під час сповіді розкажуть чужі гріхи, нехай будуть піддані більшому покаранню».
Таким чином, священник, який розповідає чужі гріхи, не лише порушує церковні канони, а й втрачає довіру громади та може бути позбавлений сану.
Що каже Святе Письмо? Святе Письмо також наголошує на необхідності берегти таємницю і не чинити зла ближнім через лихослів’я: «Не видавай таємниці іншого, щоб не осоромив тебе той, хто слухає» (Приповісті 25:9-10). У контексті сповіді це означає, що священник не повинен передавати почуте іншим, бо це може спричинити осоромлення, скандал і навіть серйозні наслідки для людини. Якщо він розголошує гріхи людини, які вона сповідувала, то не лише порушує церковні канони, а й чинить гріх проти ближнього. Втрачає довіру своїх парафіян, а також може зазнати покарання від церковної влади. Цей біблійний принцип закликає кожного, а особливо тих, хто має духовний авторитет, бути відповідальними у словах і не зраджувати довіру інших.
Священник, який розповідає чужі гріхи, не лише порушує церковні канони, а й втрачає довіру громади та може бути позбавлений сану.
«Хто прикриває гріхи, той шукає любові, а хто згадує про них, той розлучає друзів» (Приповісті 17:9). Священник, який дотримується таємниці сповіді, чинить за принципом любові: він не розголошує гріхи людини, а допомагає їй покаятися та духовно очиститися. Якщо ж священник порушує таємницю сповіді, нагадуючи або розповідаючи про гріхи інших, він не лише руйнує довіру, а й створює розбрат у громаді, що може призвести до конфліктів і навіть трагедій. Цей вірш є нагадуванням, що істинна любов – це здатність бачити добро в людині, навіть коли вона помиляється, і не використовувати її минулі гріхи проти неї.
Чи гріх недоговорювати на сповіді? Відповідно до православного вчення, неповна сповідь або свідоме приховування гріхів робить сповідь недійсною. Людина, яка боїться сказати правду, не отримує справжнього прощення, бо її покаяння не є щирим. Христос говорить: «І пізнаєте правду, а правда визволить вас» (Ів. 8:32). Однак церква також закликає священнослужителів бути уважними та чуйними, не завдавати шкоди духовному стану вірян. Якщо священник ставить недоречні питання чи розголошує сповідь, варто звернутися до вищої церковної влади та захистити свої права.
Що робити, якщо священник порушив таємницю сповіді?
Якщо є підозра, що священник розповідає чужі гріхи або поводиться неналежно на сповіді, слід:
- помолитися та роздумати – можливо, інформація поширилася іншим шляхом;
- звернутися до настоятеля храму або єпископа – вища духовна влада має право розглянути це питання та вжити заходів;
- змінити духівника – якщо довіра до священника втрачена, краще знайти іншого, більш відповідального душпастиря.
Страх перед сповіддю через можливий осуд чи розголошення – серйозне випробування для вірянина. Але істинне покаяння має бути щирим, бо без цього не буде справжнього духовного очищення. Водночас, церква вчить, що священник зобов’язаний берегти таємницю сповіді, а його порушення є тяжким гріхом і підлягає покаранню.
Якщо виникають сумніви або тривога, важливо шукати мудрого духівника, який справді буде провідником до Бога, а не джерелом страху та осуду.
Протоієрей Ігор Андрес ВЕРЕТКА КАЗМІРЧУК, настоятель храму Волинської ікони Божої Матері села Богушівка Луцького району Іоанно-Богословського деканату та храму Святого Апостола Андрія Першозванного села Верхівка Луцького району Успенського деканату
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
