Луцька тренерка, яка продовжує справу життя чоловіка, розповіла за що любить свою професію

Також жінка очолює спортивний клуб у Луцьку, де навчає дітей віком від 4 років та дорослих. Після раптової смерті чоловіка понад рік тому Марія продовжує його справу. Її чоловік Дмитро Волинець був одним із засновників української федерації кіокушинкай карате, тепер її очолила Марія.

Жінка розповіла Суспільному, чому та за що любить свою професію.

Марія Приходько-Волинець каже, що виросла в селі, де не було можливості займатися карате, про яке завжди мріяла. Лише на другому курсі навчання у Луцьку вона знайшла спортивний клуб, в якому почала тренуватися.

З 18 років у її житті з'явилися спортивні змагання, завдяки яким поїздила по світу. Зокрема, у 2018 році їй вдалось вибороти третє місце на чемпіонаті Європи з кіокушинкай карате. Так трапилось, говорить Марія, що вона вийшла заміж за свого тренера Дмитра Волинця. У шлюбі народилося двоє доньок — Владислава та Домініка, які зараз також займаються карате.

«Моя молодша донечка Домініка минулого року на турнірі зайняла друге місце. Я не вірила, що вона може перемогти, тому що супротивники були важчі на 10 кг», — говорить Марія.

Її чоловік Дмитро кілька разів їздив до Японії, де побачив ідею, як маленьких дітей з 4 років навчали карате. Її втілили в Луцьку, каже Марія. Вже впродовж 19 років вона найменших дітей у дитячих садочках міста.

«У нас тренування не в формі ігри, ми встигаємодуже багато за пів години, тобто діти з садочка виходять фізично підготовлені. Наші найменші учні у нашому клубі, це Мирослава — їй 4 та Артем, йому виповнилося 5, він теж прийшов, коли йому було 4», — говорить Марія Приходько-Волинець.

Основні тренування відбуваються в луцькому ліцеї № 18, де три рази на тиждень займається молодша і старша групи. Команди на тренуваннях озвучуються японською мовою через те, що карате кіокушинкай займаються у всьому світі, і коли спортсмени приїжджають на тренування в іншу країну, навіть не знаючи мови, вони розуміють команди, каже Марія Приходько-Волинець.

«На початку тренування дітки сідають в «мокусо» — кожен спортсмен закриває очі, і налаштовується на тренування, «чудайні» — це зал, «рей» — це поклін, тобто ми робимо поклін залові, починаємо працювати. Коли я заходжу в зал, діти мене зустрічають словом «Оз» — це в карате означає привітання», — каже тренерка.

Під час тренування хлопчики й дівчатка займаються разом. Підхід до всіх однаковий та навантаження однакове для всіх, каже тренерка, єдине, коли змагання, то дівчатка змагаються з дівчатками, хлопчики з хлопчиками.

«Я вірю, що наші діти повинні бути сильні та фізично розвинені, зараз дівчатка мають вміти за себе постояти. В мене є дітки, з якими не справляється багато тренерів, до мене приводять тому, що до кожної дитинки треба свій підхід», —

ділиться тренерка.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення усі школи закрились. Тренуватись не було де, каже Марія Приходько-Волинець. Тренування відновлювали на вулиці та стадіоні.

«І вже з того знову почали, побачили, що діти є, діти хочуть працювати, і відновили свої заняття. Після смерті шихана Волинця жоден спортсмен від нас не пішов, наші групи збільшилися», — каже тренерка.

Нині разом з Марією у спортзалі працює інструктор Святослав Главічка. Він, каже тренерка — її права рука.

«Він чинний військовий, допомагає у вихованні спортсменів. Я вважаю, що діти повинні бачити ще і чоловічий погляд на спорт», — каже жінка.

Після смерті чоловіка, колеги по спорту та друзі, підштовхнули Марію до участі в змаганні, за його результатами жінці присвоїли майстра спорту України. Жінка каже, що ніколи не ставила це собі за мету, просто результати роботи, яку любить почали давати свої плоди.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Волинські медики врятували життя трьом пацієнтам після зупинки серця.