Хто винен? Ворожка! Крім Григорія, звісно!.. Історія на вечір

І хоча її вік уже перевалив за тридцять, принца на білому коні не було. Та що там принца – навіть іржання коня не було чути!

Вона навіть до ворожки ходила – може порча якась?

Симпатична бабуся, подивившись у кришталеву кулю і розкинувши карти, сказала: «Поки що – не доля. А порчі – немає».

– А коли ж та доля буде? – поцікавилася обнадієна Рита.

– А скоро, люба – як тільки, так і зразу! Ти все відчуєш! – пообіцяла благодушно налаштована ворожка, ховаючи кілька папірців у кишеню.

І дівчина стала чекати. Тут з’явився він – симпатичний Григорій. Так, приїжджий – з якогось невідомого містечка. І що з того?

І дівчина зрозуміла: ось вона доля! Ворожки брехати не будуть!

Молодик мав вищу освіту і затребувану спеціальність – виробництво та застосування будівельних конструкцій. Те що треба!

Григорій прийшов у їхню будівельну фірму перед Різдвом і одразу зацікавив усю вільну жіночу половину колективу.

Високий, мужній, з нахабними очима і відмінним почуттям гумору. А головне – абсолютно вільний і не мав небажаних документів про шлюб! Дівчата з офісу напружилися – наближався новорічний корпоратив. Рита була тямущою дівчиною і розуміла, що їй нічого не світить. У них були дівчата і більш красивіші.

Але на корпоративі Григорій увесь час провів із нею! Вони багато танцювали і розмовляли, а потім він пішов її проводжати. І на прощання… Поцілував у щічку! Це вийшло трохи незграбно, але дуже мило…

Рита почала закохуватися. Молоді стали зустрічатися, вже не приховуючи своїх стосунків.

На той час дівчина вже мала свою квартиру – на фірмі платили непогано, й машину. І от настав момент, коли кавалер, провівши Риту в її затишне гніздечко, не поїхав до себе в орендовану квартиру. Він залишився ночувати на гарному ліжку із сатиновою білизною. Йому навіть було виділено нову піжаму. Рита приготувала її якраз для цього самого випадку.

Просто він буде гуляти! По очах видно – так і бігають сюди-туди!

Григорій виявився вмілим і ласкавим кавалером, який не шкодує ніжних слів для своєї обраниці. До того ж, Риту вперше покликали заміж уже через місяць після початку їхніх стосунків! Вона привела коханого знайомитися з батьками і молодшою сестрою.

– Він тобі не пара! – категорично заявила мати. – Занадто гарний!

– А ви вважаєте, що зі мною поруч може бути тільки якийсь недолугий? Так, чи що? – здивувалася вона. – Ось, значить, як ви до мене ставитеся!

– Просто він буде гуляти! По очах видно – так і бігають сюди-туди!

– Саме так! – вставила свої «п’ять копійок» молодша сестра.

Їй було весь вечір незручно від погляду майбутнього родича – мама була права.

– А ти не заздри! – зупинила її Рита.

Звичайно ж, Ліза позаздрила. Ще б пак – такого хлопця сестра відхопила! Та й очі в нього абсолютно звичайні.

– У нього нічого немає! – не вгавала мати. – Приїхав у велике місто шукати наївних дівчат, щоб забрати у них квартиру… Та він через тебе переступить за першої ж нагоди! Тому я категорично проти!

…На весіллі батьки сиділи з сумними обличчями, висловлюючи тим самим протест проти вибору доньки.

До речі, все було організовано за рахунок батьків Рити й самої нареченої. У сватів грошей не знайшлося, заощаджень у нареченого – теж. А кредити спільно вирішили не брати – обійдемося, мовляв, тим, що є! І обійшлися, таки.

Відгриміло весілля, і почалися спільні щасливі будні. На роботу молоді їздили разом на машині дружини.

Через місяць після весілля Григорій подарував дружині з цього приводу гарну срібну каблучку. Аж тут раптом подзвонила схвильована молодша сестра Рити – вона бачила зятя з якоюсь жінкою!

 – Ну і що? – заступилася за чоловіка Рита. – Може, це колега по роботі? Що ти драматизуєш?

Дівчина не стала говорити, що вони цілувалися – нерозумна сестра все одно не повірила б, сказала б, що їй заздрять!

– Ох і наївна! – думала Ліза, яка дуже любила сестру. – Як же можна не бачити того, що в тебе під носом? Він же відкрито гуляє! Розумна наша мама, вона була права…

І виявляється, що так, можна й не бачити! І дуже просто! Бо жінки, як відомо, люблять вухами. А коли в ці вуха тобі ллються ласкаві й улесливі слова, то розум починає поступово відключатися.

… Через три місяці батьки вирішили з’їздити провідати бабусю – татову маму. Звичайно ж, з улюбленими онуками.

Григорій їхати відмовився:

– Ну, що я там робитиму, сонечко? До того ж твої мене недолюблюють! Ви там без мене вже якось!

« Чого ти так рано?! Дзвонити треба було!».

Розумний чоловік чудово знав про ставлення до нього тестя і тещі, які вважали таке рішення правильним і на візиті зятя до бабусі не наполягали.

У гості вони мали поїхати на два дні. Але бабуся несподівано для всіх зібралася у санаторій. Тому Рита повернулася додому не в неділю ввечері, як передбачалося, а в неділю вранці, заздалегідь відвізши стареньку до місця відпочинку.

Рита тихо відкрила двері своїм ключем і так само тихенько зайшла в квартиру, щоб, не дай Боже, не розбудити коханого чоловіка. Дівчина зайшла в спальню і остовпіла від несподіваного видовища.

– Значить, це все правда! – тільки й подумала вона.

Ніяка це – не заздрість! А вона не вірила! Коханий чоловік у подарованій піжамі був на сатинових простирадлах не один…

У жінці на її ліжку Рита легко впізнала одну зі своїх колег. Вона більше за інших заздрила її шлюбу з Грицьком…

Але, головне, чоловік, який прокинувся зразу після її появи, не виявив жодного почуття сорому чи провини…

– Якого… – пробурмотів він. – Чого ти так рано?! Дзвонити треба було!

Вони обоє анітрохи не соромилися присутності Рити, а та навіть нічого не змогла вимовити вголос. 

Коханка, не поспішаючи, зібрала одяг і пішла у ванну одягатися. Вона не повелася так, як показували у фільмах – не металася з купою речей по кутах, перш аніж вискочити на сходи.

Чоловік спокійно переодягнув піжамні штани і, накинувши пальто, сказав, що за речами зайде пізніше. Вони пішли разом із коханкою.

А Рита викликала таксі – їхати машиною в такому стані було неможливо. Вона поїхала до мами з татом. І там розплакалася, розказуючи подробиці того, що сталося.

І, хоча всі були праві, зловтішання, звісно ж, не було. Як же ж можна, якщо з твоєю рідною людиною трапилося таке?

– Ну й хай іде! – сказав тато.

– От-от, – кивнула мама. – Добре ще, що все швидко закінчилося!

– Не плач, Рито – все, що не робиться, все на краще, – втрутилася сестра.

І Григорій пішов. Пішов до цієї панянки з їхнього офісу. Пізніше виявилося, що саме з нею й бачила його тоді Ліза. Жодного сорому! А вражена Рита, яка була у стані прострації, взяла лікарняний лист, щоб не бачити на роботі підлого зрадника і щасливу суперницю.

Вони вже не приховували своїх стосунків. До речі, у панянки була хороша трикімнатна квартира, на відміну від маленької квартирки  Рити.

Потім, звісно, Риті довелося звільнитися і перевестися у філію зі зменшенням зарплати. Але так дівчина купила свій спокій…

І втрата була суттєвою – кохання, чоловік, гарна робота, довіра до людей і надія на світле майбутнє залишились у минулому. Ну, і що?! Зате який колосальний негативний досвід! Тільки чому про це тоді не сказала ворожка?

– Ось хто винен! – подумала Рита. – Крім Григорія, звісно! Треба буде ще раз до неї сходити…

Джерело: plitkarka.com.ua.

Любов ПЛІТКАРКА.