Людина і суспільство 31.03.2025, 09:49

Золоті слова найстарішого чемпіона: «Бути хорошою людиною – це справжній скарб»

У віці 76 років зупинилося серце легендарного колишнього американського боксера Джорджа Формана

Джордж Форман (зріст – 192 см, розмах рук – 199 см) вписав своє яскраве ім’я в історію боксу. В 1968-му, маючи лише 19 років, він здобув «золото» Олімпіади в Мехіко, перемігши у фіналі боксера із СРСР Йонаса Чепуліса.

Але 1969 року він перейшов у професійний бокс. У 1973-му, маючи на своєму рахунку вже 39 перемог, Форман відібрав чемпіонський титул у непереможного на той час Джо Фрейзера.

Але вже через рік зазнав першої поразки в кар’єрі на професійному рингу, програвши у культовому бою проти Мухаммеда Алі.

«Своїм дітям я завжди кажу, що вони можуть не бути найвищими, не найшвидшими і не найкращими бігунами, але вони мають бути найкращими людьми у житті тих, кого вони зустрінуть».

А коли 1977 року програв Джиммі Янгу (за рішенням суддів), то вирішив піти з боксу, став священнослужителем і проповідником, збудував церкву.

Проте через 10 років – у 1987-му – знову повернувся на ринг. Джордж зумів встановити рекорд суперважкої ваги, ставши найстарішим чемпіоном хевівейту у віці 45 років, перемігши Майкла Мурера. «Він бив, як диявол», – скаже після бою Мурер.

Остаточно Джордж повісив рукавички на цвях у 1997-му після суперечливої поразки від Шеннона Бріггса (за рішенням суддів). Загалом на професійному рингу у 81-му поєдинку він здобув 76 перемог і зазнав лише 5 поразок. Був чемпіоном світу у суперваговій категорії за версіями WBC (1973 – 1974), WBA (1973 –1974, 1994) та IBF (1994 – 1995).

Реклама Google

Найяскравіші вислови Джорджа ФОРМАНА:

«Бокс дуже схожий на джаз. Чим він кращий, тим менше люди його цінують».
«У вашому житті може бути колишня дружина або колишній чоловік, але у вас не може бути колишніх дітей».
«Коли я був боксером, я прагнув стати чемпіоном світу з боксу у важкій вазі, а не найбагатшою людиною світу».
«У дитинстві я був інколи настільки голодний, що мріяв про те, щоб хтось замкнув мене у продуктовому магазині».
«Я прийшов у бокс, щоб трохи скинути вагу».
«У мене є дуже сильний тренер – моя дружина. Вона має міцні ланцюги і вночі обмотує їх навколо холодильника. Вони настільки міцні, що я не можу їх розірвати».
«Героям досить складно, тому що вони повинні прокидатися тоді, коли не хочуть, мають спілкуватися тоді, коли не хочуть говорити, і завжди повинні проходити додаткову милю».
«У боксі у мене було дуже багато страху. Страх був корисним, але перед боєм із Мухаммедом Алі у мене не було і найменшого страху. Я думав собі, що це легко, і це те, на що я чекав. Жодного страху. Жодних переживань. І я – програв».
«Багато хто з нас має близьких людей, про яких слід дбати, але ми показуємо свою любов тільки тоді, коли їх вже немає поруч. Я був священником і читав молитви на похоронах, мені доводилося бачити родичів небіжчиків, які навіть не віталися з ними, коли вони були живі. Обіймайте і цілуйте близьких вам людей, поки вони живі і поки вони потребують цього».
«Своїм дітям я завжди кажу, що вони можуть не бути найвищими, не найшвидшими і не найкращими бігунами, але вони мають бути найкращими людьми у житті тих, кого вони зустрінуть. Я хотів би залишити це як спадщину, що бути хорошою людиною – це справжній скарб»