56% американців, включно з 89% – демократів і 27% – республіканців, вважають, що Трамп занадто близький із москвою. Тому й перетворюють на фотожабах главу Білого дома на Генсека КПРС Леоніда Брежнєва.
Як зрозуміти те, що пише чи говорить Трамп
Майже кожен виступ чи допис Дональда Трампа викликає неабиякий ажіотаж
Його причиною є не тільки те, що їхній автор – керівник однієї з наймогутніших країн світу, але й їхній химерний та, нерідко, неправдивий характер. Причому, якщо самого Трампа цей факт, здається, мало хвилює, то багатьох інших він змушує почуватися, м’яко кажучи, не зовсім комфортно.
Можна тільки уявити, скільки сивого волосся додалося на головах українців, коли вони почули як Трамп назвав їхнього Президента диктатором чи поклав на Україну відповідальність за початок війни, пише для nv.ua Віталій Надурак. Проте подібні висловлювання викликатимуть менше хвилювань, якщо взяти до уваги той факт, що американський президент часто використовує мову у спосіб, який відрізняється від того, до якого ми звикли. Власне, про це я й хочу розповісти у своїй статті.
Здебільшого ми вважаємо, що мова покликана точно відображати дійсність. Отож, коли слова не відповідають тому, що є насправді, то називаємо їх неправдою. Проте, мова може використовуватися й з іншою метою. Наприклад, кажучи дитині, яка взяла участь у змаганнях, що вона була найкращою, ми не завжди маємо на увазі, що вона, дійсно, була кращою за інших. Часто ці слова мають за мету підбадьорити і заохотити її до подальших тренувань. Отож, якщо ця мета буде досягнута, то ми оцінимо їх як вдалі. Аналогічним чином, кажучи безнадійно хворому, що все буде добре, ми не маємо на увазі, що це, дійсно, буде так. Справжньою метою наших слів є прагнення покращити його психологічний стан. Відповідно, досягнувши бажаного, ми вважатимемо свої слова – доречними.
Власне в описаний спосіб, здебільшого, й використовує свої публічні висловлювання Дональд Трамп. Тобто, він вживає їх не для об’єктивного опису дійсності, а для досягнення політичних, бізнесових чи особистих цілей. Отож, називаючи Зеленського диктатором чи стверджуючи, що його рейтинг впав нижче 4%, він, швидше за все, хоче підштовхнути його до переговорів із росією та певних поступок. Тобто, діє подібно до строгого вчителя, який у пориві гніву обіцяє учням, що коли ті не позамовкають, то залишаться без вух. Учні, звичайно, здогадуються, що він навряд чи має повноваження ампутувати їм вуха, проте завбачливо замовкають, а вчитель залишається задоволеним тим, що його слова досягнули потрібної йому мети. Ще одним прикладом подібного використання мови можуть бути слова Трампа про те, що він добре знає путіна і вірить, що той дотримається своїх обіцянок. Насправді, мабуть навіть глава Білого дому має сумніви щодо схильності кремлівського диктатора дотримуватися свого слова. Натомість, публічно висловлюючи таку впевненість, він, ймовірно, хоче задобрити путіна, підштовхнувши його до компромісів.
Свої публічні висловлювання Дональд Трамп вживає не для об’єктивного опису дійсності, а для досягнення політичних, бізнесових чи особистих цілей.
Чи вірить сам Трамп у те, що говорить? Інколи – так. Проте в інших випадках для того, аби виглядати більш переконливим, він дозволяє собі вірити у власну вигадку. Ця віра схожа до віри актора, який добре «вжився» у свою роль: перебуваючи на сцені, він має бути переконаним у правдивості своїх слів, аби в такий спосіб змусити глядачів у них повірити. Проте, сходячи зі сцени, такий актор, як правило, «виходить» з ролі, повертаючись до звичного світосприйняття. Ймовірність того, що 47-ий президент США є актором, який навіть у буденному житті не бажає виходити з улюбленої ролі, я б теж не відкидав.
Гадаю, що більшість світових лідерів, насправді, сприймає слова Трампа в описаний вище спосіб. Проте це, звичайно, не означає, що вони не мають на них жодного впливу. Коли очільник наймогутнішої держави світу стверджує про бажання анексувати твою країну, то залишатися холоднокровним мало у кого вийде. Тому, навіть розуміючи природу його гри, вони йдуть йому на поступки. Так Трамп досягає бажаного.
Отож, підсумовуючи написане, я б порадив, слухаючи наступного разу його виступ, зосередитися не на змісті слів, а на тому, яку мету вони можуть переслідувати. Іншими словами – слід звертати увагу на те, куди дме вітер, а не на те, що він несе. Висловлювання Трампа, можливо, й здаються імпульсивними та хаотичними, проте цей хаос є доволі передбачуваним і той, хто навчиться його розуміти, буде недалеким від того, аби мати на нього вплив.
Віталій НАДУРАК, доктор філософських наук, професор Університету Короля Данила.
Читайте також: Україна не визнаватиме боргом військову допомогу США, - Зеленський.
