«Росіяни не перестануть спалювати наші міста, поки ми не навчимося палити їхні»

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, про переговори з путіним:

 «Усе дуже просто: він не готовий до прямих перемовин. Жодних форматів переговорів я не боюся. Просто путін хоче війни. Що може така людина сказати на перемовинах про мир?».

Валерій ПЕКАР, публіцист, викладач, про нову, здирницьку угоду про надра, яку запропонували Україні США:

«Америка повернулася до розбійницького методу ведення переговорів. Якщо ми це не підпишемо, допомоги не буде. Якщо ми це підпишемо, допомоги також не буде. Тож нема сенсу підписувати, але й відмовлятися нема сенсу. Краще за все тягнути час. І посилювати зв’язки з Європою».

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат, про переговори:

«Чи побачимо ми реальні переговори найближчим часом? Навряд. Очевидно, що до завершення так званої «курської операції» путін спробує перекинути звільнені війська на інші ділянки фронту. За приблизними оцінками, цього ресурсу вистачить ще на 3–4 місяці війни в нинішньому темпі. І саме в цей період путін намагатиметься або прорвати українську оборону й змусити нас до капітуляції, або сформувати для себе вигіднішу переговорну позицію. Тому до середини літа жодного реального переговорного процесу чекати не варто. Лише нескінченні публічні озвучення позицій, які нічого не вирішують».

 Богдан БУТКЕВИЧ, журналіст, про найближчі перспективи на фронті:

«З великою долею вірогідності нас очікує літнє загострення, яке поступово згасатиме восени. Коли рашка і ми змушені будемо сідати за стіл перемовин через виснаження. Головне завдання – щоб за цим столом рашка ні на йоту не мала переваги. Шанси на це є, і чималі… Головне – щоб Зе і К° хоч трохи перестали грати у внутрішню політику, підготовку до виборів, репресії щодо опонентів та корупцію тощо. А от у це віриться набагато менше, на жаль. І це гратиме проти країни.

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, вважає, що наші Сили оборони як акт відплати мають бити по російських містах:

«Вони не зупиняться, якщо ми їх не зупинимо. Росіяни не перестануть спалювати наші міста, поки ми не навчимося палити їхні. Так само, як вони – без жалю та співчуття. Треба, щоб сирени вили над їхніми кварталами, щоб вони теж лягали спати, не знаючи, чи прокинуться вранці. Так само, як щодня лягаємо спати ми. Між помстою та відплатою, як на мене, важлива різниця. Я прагну не помсти, а справедливості. Кожному має бути відплата по справедливості. Якою мірою міряєте, такою мірою має бути відміряне вам. Амен».

Владлен  МАРАЄВ, історик, порівняв путіна та Сталіна:  

«путіна, безумовно, слід порівнювати зі Сталіним, бо він проводить такий самий геноцид українців: або фізично знищує, або стирає їхню українську ідентичність. Сталін масово влаштовував депортації, у путіна теж такий підхід. Він так само заселяє окуповані українські території вихідцями з росії. Репресії проти всіх незгодних теж є. Тому від Сталіна в нього справді багато».

Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, політолог, про смерть путіна:

«Трохи про смерть путіна, на яку розраховує купа народу. По-перше, він шалено дбає про своє здоров’я: суха рука чи ботокс не стануть причиною смерті. По-друге, путін – виразник інтересів простих росіян: не він, так будь-хто інший продовжить «приєднувати історичні землі», не рахуючись з пролитою кров’ю. По-третє, щойно путін реально відчує, що війна загрожує збереженню його влади – «СВО» завершиться за лічені години, не завадить ніщо».

Борис ГУДЗЯК, президент Українського католицького університету, про те, як жити в час невизначеності:

«У невизначеності важливо не паралізувати себе страхом про майбутнє, а робити те, що в наших силах вже сьогодні: любити ближніх, чинити добро, зберігати мир у серці. Час Великого Посту, який зараз переживає Церква, є найкращим, щоб практикувати стійкість, фокусуватися на тому, що можемо контролювати – а це не щось зовнішнє, а ми самі – наше серце. Бережімо його».