
«Я знаю, як та чим допомогти морально солдату чи офіцеру, адже сама колись носила військовий однострій», – каже сестра Анисія.
Черниця, яка служила в ЗСУ, допомагає військовим
Монахиня 526 разів стрибала з парашутом
Нині сестра Анисія Соколова працює кризовою психологинею в Центрі надання послуг учасникам бойових дій, допомагає ветеранам, військовослужбовцям, членам сімей загиблих та зниклих безвісти.
Анисія раніше викладала математику.
А в минулому житті Анисія, яка вже 18 років служить черницею Богові, викладала математику і паралельно займалася парашутним спортом. Здійснила 526 стрибків. На змаганнях вона і познайомилася з військовими. Це стало початком її кар’єри в армії.
Сестра Анисія служилав армійській авіації, у Нацгвардії та навіть – у розвідці
– Колись я професійно займалася парашутним спортом. Якось друзі військові запропонували мені займатись тією ж роботою, тільки в армії, – продовжує Анисія. – Я вирішила спробувати і відтак впродовж п’яти років була інструктором зі стрибків із парашутом у льотного складу. Маю 526 стрибків. Служила в кількох військових частинах армійської авіації та рік – у розвідці. З часом зрозуміла, що є сильніша зброя, ніж армійська, і це – молитва. Тому обрала черничий шлях, яким йду вже 18 років.
Колишня військовослужбовиця каже, що служба в армії та монастир відрізняються не так сильно, як здається.
«Зі Збройних сил я одразу перейшла в монастир. Це теж структуризований спосіб життя зі своїми обмеженнями, тільки тут духовне спрямування, а там було – військове, збройне. Враховуючи монастир, який вибрала, Студійського уставу, він є контемплятивний, як називають духовні особи – це «спецназ», «духовний спецназ», а там, де я була останній рік, то також був підрозділ спеціалізованого призначення, то для мене сильно нічого не помінялося, просто рід «військ» змінився, то я не можу сказати для себе, що там щось страшне відбулося», – ділиться жінка.
Коли рф здійснила збройну агресію у 2014 році, черниця вирішила стати кризовою психологинею і допомагати військовим.
«Я була в монастирі і мене дуже це стурбувало, тому що до монастиря була в Збройних силах і десь мала свій вишкіл 5-річний, почувалася як військовослужбовиця і є на військовому обліку. І в мене було бажання виїхати на фронт… Але в свій час, будучи в ЗСУ, я усвідомила, що є зброя, яка сильніша, ніж армійська, це – молитва. Я поділилась зі співсестрою, що є такі міркування, а вона каже, що от є госпіталь, то йдемо працювати. І ми вдвох пішли працювати кризовими психологами», – говорить сестра Анисія Соколова.
І в мене було бажання виїхати на фронт… Але в свій час, будучи в ЗСУ, я усвідомила, що є зброя, яка сильніша, ніж армійська, це – молитва.
Сестра має за плечима дві освіти: психолога та психотерапевта. Усі свої знання вона спрямовує безпосередньо на роботу з військовими та членами їхніх сімей.
– Останнім часом я працювала з пораненими з військового госпіталю, допомагаю їм побороти посттравматичний стресовий розлад. Нині в Центрі надання послуг УБД до мене приходять в основному ті, хто лікується в шпиталі та має можливість для психологічної роботи над собою. Також приходять й члени сімей захисників України, котрим потрібна порада щодо стресового стану чоловіка чи дружини, – розповідає монахиня Анисія.
До неї звертаються з різними проблемами: нічні жахіття, неможливість спати, неконтрольований гнів, флеш-беки (неконтрольований подразник перекидає людину у важкий спогад боїв. – Авт.) тощо.
– Важливо проговорити ситуацію, яку мозок не може відразу сприйняти. Методики застосовуються залежно від ступеня пережитого стресу і від індивідуальних психологічних особливостей людини. Наприклад, інколи достатньо лише поговорити з людиною, інколи потрібен ряд сеансів зі спеціальними вправами, які допомагають вийти з посттравматичного стану, – пояснює психологиня. – Взагалі спершу доводиться працювати з бойовою тривогою, яка знаходиться на поверхневому рівні і її треба розвантажити. Тоді стає зрозуміло, чи людина сама справиться з нею, чи потребуватиме подальшої допомоги. Дехто сам усвідомлює, що йому необхідна допомога. Подекуди бувають стереотипи щодо психологів. Узагалі я радила б для профілактики бойового стресу використовувати найпростіші вправи для саморегуляції, це повинно бути як зарядка для організму. В інтернеті їх є вдосталь та займають вони декілька хвилин на день. Це і дихальні вправи, і проробляння ситуації в уяві, і розслаблення м’язів, і пошук нервових точок тощо.
Також Анисія каже, що українська армія змінилась та стала сильнішою у всіх аспектах. Та найголовніше – рівень самовизначення та патріотизму зріс у рази.
– У плані морально-психологічного забезпечення у нас є значний досвід, який ми набули під час війни, – каже сестра. – Цим ми ділимося коли співпрацюємо з іноземними партнерами, а вони – з нами, бо важливі взаємопідтримка та взаємодопомога. Я зі свого боку робитиму все можливе, аби допомогти українським воїнам забути страхіття війни, нормалізувати психоемоційний стан та пристосуватись до нормального буденного мирного життя. А воно точно настане.
Віктор АНУФРІЄВ, Юлія СТЕЛЬМАХ, armyinform.com.ua.
