З котеджного містечка Рославичі під Києвом колишнього «смотрящого за столицею» Дениса Комарницького вивозили кортежом із трьох автівок, одну з яких цинічно прикрасили табличкою «вантаж 200».
Люди ставали на коліна, думаючи, що везуть Героя «на щиті», а то злодюга втікав машиною «Вантаж 200»…
Чим переймався і з чого дивувався упродовж останнього часу редактор відділу політики газети «Волинь» Василь УЛІЦЬКИЙ
…обіцянкою одержимого путіна «добити Україну»
«Є підстави вважати, що ми їх доб’ємо», – сказав путін про українців. Мені здається, що це не лише про новий великий російський наступ, про який говорять Президент Зеленський та наш Генштаб.
Це також означає ще більше терору щодо цивільних, ще більше «Шахедів» по будинках, лікарнях та торгових центрах. Ще активніше вербування українців, охочих заробити «легкі гроші», вчинивши теракт десь серед міста. Ще більше істерик пропагандистів про «прострочену» владу і про «свавілля» ТЦК.
путін насправді бачить, що фронт фактично стабілізувався і великі прориви російських військ зараз – лише у його мріях. Тому вся надія на другий фронт, який він хоче відкрити в тилу. Зробити життя українців настільки нестерпним, щоб ми погодилися на все.
Слова російського фюрера про тимчасове запровадження в Україні «управління під егідою ООН» – це його істерика та зізнання в поразці. Мовляв, допоможіть, бо я сам «не вивожу», не можу зжерти всю Україну. Вимога кремля виборів в Україні – його відчайдушна спроба підірвати нас зсередини...
Стаття в українській «Вікіпедії» про капітуляцію Німеччини у Першій світовій війні (тодішній союзниці Української Народної Республіки, до речі) закінчується цитатою британського історика Нейла Гранта: «Зі стратегічної точки зору становище Німеччини було важким, але не безнадійним. Якщо союзникам належало б захоплювати Німеччину, то попереду була важка, тривала робота. Умови капітуляції німців змусили прийняти не так події на полях битв, як на внутрішньому фронті. По всій країні поширювались анархія і громадські заворушення. Революціонери, названі «спартаківцями», взяли на себе керівництво в підбурюванні до революції в містах. У багатьох місцях були створені робітничі і солдатські ради».
Ось про це і мріє путін. Щоб у нас було, як тоді в Німеччині.
У всіх є розуміння, що навіть найгірша Україна – це набагато краще, ніж коли сюди прийде «вєлікая рассія» і влаштує геноцид.
Чи зроблять втомлені війною, смертями та руйнуваннями, а також, на жаль, помилками влади українці такий подарунок російському фюреру? Чи впадуть під кремлівською пропагандою?
Можливо, відповіддю на це запитання будуть результати опитування КМІС. Згідно з ними, до капітуляції на будь-яких російських умовах згодні лише 8% громадян України. При цьому 82% вважають, що ми маємо продовжувати боротьбу для досягнення хай і не повністю справедливого, але прийнятного миру, навіть якщо США припинять підтримку країни. 10% – не визначились.
Іншими словами, попри сподівання росіян, кожна їхня бомба та «Шахед» по наших містах – це скоріше привід для більшості українців для ще одного доната на армію, ніж до «анархії та громадських заворушень».
…зухвалою втечею за кордон під «оперативною підтримкою» на автомобілі для загиблих воїнів
82% українців, котрі вважають, що маємо боротися навіть тоді, коли США припинить підтримку – це великий відсоток. Але в цій цифрі – і ті, хто воюють чи донатять, і ті, хто ухиляється. Просто у всіх є розуміння, що навіть найгірша Україна – це набагато краще, ніж коли сюди прийде «вєлікая рассія» і влаштує геноцид.
Звісно, знаходяться ті, хто намагається корисливо скористатись ситуацією. Щоб набити кишені, чи щоб «під шумок» розібратись із своїми політичними опонентами та недругами. Як відомо, кому війна, а кому… Тому поруч із прикладами справжнього героїзму та сподвижництва маємо зразки цинізму і ницості. Вистачить просто поглянути на стрічку новин: «Не звільнили жодного прокурора, у якого знайшли фейкову інвалідність», «Рекордна пенсія Ківалова: як одеський ректор через суд отримав майже 3 мільйони гривень на рік», «Для прикриття втечі Комарницького використали камуфльований автомобіль з написом «вантаж 200»…
Останній випадок, до речі, стосується «смотрящого за Києвом», ексдепутата Київської міської ради, фігуранта кримінальної справи Дениса Комарницького, якому у втечі за кордон, у Відень, за даними «Української правди», допомагали чотири людини з посвідченнями СБУ, два співробітники Управління стратегічних розслідувань Закарпатської області та один місцевий депутат!
При цьому для свого прикриття Комарницький використав автомобіль із написом «вантаж 200», який зазвичай призначений для транспортування полеглих українських воїнів. Уявіть: люди зі сльозами на очах проводжали «Вантаж 200», багато хто ставав на коліна, думаючи, що везуть загиблого Героя, а насправді хтось просто так ховав звичайного злодюгу.
…На цьому тлі щоб якось прикрити свою неспроможність, задобрити народ, влада не знайшла нічого кращого, як роздати усім підряд українцям по тисячі гривень. Право на які мав і той таки Комарницький, захований за «Вантаж 200». Чистий популізм під час війни.
Та попри все, Україна стоїть і бореться. Зціпила зуби заради найвищої мети – свого виживання. Ось це і є насправді формулою нашої «єдності», яка не дає посипатись. Нам просто треба вижити.
