Людині обов’язково потрібно, щоб її любили!

Хто б радів кожному твоєму дзвінку, кожному повідомленню, як маленькому чуду. 

Хто б бачив у твоїх очах не просто відображення світу, – а цілий всесвіт, повний тепла і світла. 

Хто б беріг тебе, як найцінніший скарб, і не дозволяв навіть вітру завдавати тобі болю.

Хто б підтримував у моменти сумнівів, шепочучи: «Я вірю в тебе, ти – впораєшся». 

Хто б ділився з тобою тишею і сміхом, мріями і страхами, світанками і заходами. 

Хто б бачив у твоїх очах не просто відображення світу, а – цілий всесвіт, повний тепла і світла. 

Хто б просто був поруч – не через обов’язок чи звичку, а тому, що не уявляє життя без тебе.

Кожній людині потрібен хтось, хто розуміє її без слів. 

Хто ловить її погляд у натовпі і відчуває серцем. 

Хто не боїться ніжності, не соромиться турботи і не приховує любові.

Адже в цьому і є щастя – знати, що для когось ти не просто існуєш, а є цілим світом.

Саватій СОБКО, ігумен.