Чи варто вкладати сотні мільйонів у відбудову об’єктів у прямій досяжності рашистів?
Розбомбили-відбудували-розбомбили: симптоми великого покращення
Навіщо було витрачати мільйони гривень на школу, в яку діти не ходять, адже вона стоїть просто під боком у рашистів – питання риторичне. Не на зведення укріплень, не на закупівлю озброєнь чи дронів – на нікому не потрібне цивільне будівництво... Наскільки це доцільно під час війни на винищення всієї України?
Рашисти очікувано розбомбили школу на Харківщині, яку відбудовували після окупації. Це не «хухри-мухри» питання: чи варто вкладати сотні мільйонів у відбудову об’єктів у прямій досяжності рашистів?
Відбудова школи на відстані 18 км від окупантів – це не тільки сотні мільйонів, але й трудовий ресурс будівельників, які зводили не фортифікації, а – школу, в якій діти вчитися навіть не збиралися.
Я не жартую – обладміністрація відразу планувала, що це буде «школа-символ». Мовляв, туди ходитимуть вчителі, щоб проводити «зуми» для дітей, які сидять по домівках. Але ось це «ходіння вчителів» – і буде символом присутності української держави, це втримає людей від виїзду з кордону з рашистами.
Особисто моя позиція така: доки йде війна – потрібно припинити всі цивільні будівництва, які можуть потерпіти до кінця бойових дій. Якщо щось працює – не треба поліпшувати. Бо у нас тупо не вистачає ні грошей для фронту (ви вже ж чули дискусію про приорітети – «гроші на зброю чи зарплати військовим?»), ні трудових резервів для необхідного фронту будівництва. Бо ось всі ці покращення в тилу – це буде скороченням «інвестицій» для окупантів.
Юрій НІКОЛОВ, журналіст-розслідувач, співзасновник видання «Наші гроші».
Читайте також: «Не по-Божому»: на Волині священник не пустив до церкви тіло загиблого Героя.
