Курси НБУ $ 41.75 € 47.39
«Не по-Божому»: священник не пустив до церкви тіло загиблого Героя

У березні 2022 року Олег Пронцевич став на захист української землі від російських окупантів і віддав життя за Україну.

Фото із facebook-сторінки Теревені про Луцьк.

«Не по-Божому»: священник не пустив до церкви тіло загиблого Героя

Йдеться про конфлікт у Тоболах Камінь-Каширського району, який виникнув тут у зв’язку з похованням сержанта Олега Пронцевича, котрий загинув 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі міста Покровськ Донецької області

На минулому, передвеликодньому тижні дружина воїна-Героя Ірина Пронцевич на своїй фейсбук-сторінці поділилася наболілим: «Сьогодні минає 9 днів, відколи не стало Олежика. Ми згадували його в молитвах – тут, у Луцьку, в багатьох селах і містах України, і навіть за її межами.

Єдине місце, де про нього не згадали, – це церква в його рідному селі.

У своєму горі рідні Олега звернулися до храму в Тоболах Камінь-Каширського району. Вони повідомили священника про загибель мого чоловіка й попросили відспівати його. Олег хотів бути похованим за священним обрядом Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Таким було їхнє щастя…
Таким було їхнє щастя…

 До служби також просили долучитися Віктора – людину, яку я не можу назвати священником, адже він заборонив не лише заносити тіло Олега до церкви, а й навіть відспівати його біля храму. Я не знаю, як така людина може проповідувати щось іншим. Не знаю, коли це припиниться і хто має поставити крапку. Але знаю точно: такі люди не мають бути у святому місці. Бо коли ти говориш про Бога, а водночас сієш ненависть і злість – це не шлях Господній. Олег захищав Україну. Захищав і його, і його родину. А тепер ця людина має нахабство говорити подібне рідним, які втратили найдорожче. Це не просто не по-людськи – це не по-Божому. І точно не по-священницьки.

Крапку мають поставити самі люди і припинити ходити до храмів УПЦ!

Я дуже дякую всім, хто щиро співчував, хто писав слова підтримки, був поруч під час похорону, молився разом із нами. Ви – світло. І якщо ви дійсно поважаєте Олега, його самопожертву задля вашого майбутнього, плекаєте його світлу пам’ять, але водночас збираєтеся йти до цієї церкви святити пасхальний кошик – подумайте, будь ласка, ще раз. Подумайте, чи хочете ви святити паску в місці, де панує така дволикість. У храмі, де людина, яка мала би бути духовним провідником, вважає себе вищою за інших. Де йому кажуть, що церква належить громаді, а він поводиться так, ніби це його – особиста власність.

Нехай Бог буде там, де є любов. Не страх. Не гординя. І точно не ненависть.

ЛЮДИ, які стоять на захисті нашої країни і які віддали своє життя борючись за її незалежність, не заслуговують на таке ставлення. Я хочу, щоб про це дізналися всі. Хочу, щоб щось у цьому світі змінилося. І якщо хтось чекав на знак – можливо, це саме він».

Одна з тих незабутніх митей, коли вони були разом, – тато, мама  і донька Анна.
Одна з тих незабутніх митей, коли вони були разом, – тато, мама і донька Анна.

 На жаль, за роки повномасштабної війни такий конфлікт уже не перший в Україні, зокрема й на Волині. Знаючи, що староста села Тоболи Наталія Балик – одна з тих мам, у яких війна забрала найдорожче (торік у серпні в нашій газеті була публікація про її сина Олександра Чирука, котрий віддав життя за Україну «Мамо, не ображайся: я – під військкоматом…», ми звернулися за коментарем до пані Наталії. Після телефонних дзвінків вона сказала, що це питання не залишиться поза її увагою, його обов’язково прокоментує, але… пізніше. А зараз, як висловилася, «чітко для  себе вирішила, що до Великодня ніяких коментарів не даватиме». Мовляв, навіть у групі села нічого не писала – «хай люди спокійно святкують»…

Що ж – сподіваємося, що староста села і як представник влади в селі, яка представляє інтереси його мешканців, і як мама загиблого Героя  свою думку ще висловить. А поки що скористаємося відгуками на допис Ірини Пронцевич  у фейсбуці: «Крапку мають поставити самі люди і припинити ходити до храмів УПЦ!», «Поки в головах наших людей щось не зміниться, до тих пір будуть такі віктори  (спеціально пишу з маленької букви) і йтимуть до них люди. Це ж не їхні родичі гинуть, не їхні сини чи чоловіки захищають нас. Вони несуть свої кровно зароблені гроші у церкви МП і тим самим підтримують кірюшу», «Ганьба не лише священнику, а й людям, які туди ходять…», «Люди схаменіться! Женіть геть ту нечисть з церкви! Хай їдуть в росію до малахова!», «Ганьба тому чоловіку, що називає себе священником Тоболівського храму! Одумайтесь прихожани!», «Може, ще комусь відкриються очі на те, за що і за кого гинуть наші ГЕРОЇ УКРАЇНИ?»…

…Уродженця Тоболів Олега Пронцевича, сім’я якого живе у Луцьку,  відспівували у Свято-Троїцькому соборі обласного центру. Поховали його на міському кладовищі у селі Гаразджа.

Олена ВОЛИНЕЦЬ.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Реклама Google

Telegram Channel