Щороку завідувач кардіохірургічного центру Ковельського МТМО Володимир Танський проводить 150 хірургічних втручань, а горохівчанка Лариса Король – чергова щасливиця, яка потрапила «в руки» його команди.
Волинянка, якій зробили унікальне хірургічне втручання: «Йшла на операцію, міркуючи, що біблійний вік людини – 80 років, а кожен наступний – подарунок від Творця»
Цьогоріч 7 березня в Ковельському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні лікарі провели унікальну операцію: 83-літній жительці Горохова Ларисі Король замінили серцевий клапан без розрізу грудей, а напередодні Христового Воскресіння Лариса Іларіонівна зустріла 84-й день народження. Була Велика субота, тож господиня жваво приймала телефонні вітання і готувалася стрічати Великдень
– Уперше не пекла великодній хліб, бо ще набираюся сили після пережитого. Саме складаю кошик у церкву, а пасок мені нанесли дівчата-колеги, – розповідала. Дасть Бог, 17 вересня виповниться 61 рік, відколи Лариса Король працює в головній здравниці Горохівщини (нині КП «Горохівська багатопрофільна лікарня»), 44 роки з них вона – головна медсестра цього закладу. Як почувається нині після складного хірургічного втручання чи не найдосвідченіша працівниця галузі медицини України, а також розповідь завідувача кардіохірургічного центру Ковельського МТМО Володимира Танського про шанс українців отримати аортальний клапан коштом держави, читайте, як мовиться, з перших уст
«Нинішнім грошовитим депутатам таке й не снилося…»
Пані Лариса пригадує, що спершу незначне недомагання вона відчула років 20 тому, а після перенесеного кілька років тому коронавірусу почувалася геть кепсько. Щоразу дужче допікали задишка, запаморочення, високий артеріальний тиск. Фахівці, а найперше доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри Ужгородського національного університету Микола Рішко, радили радикально ліквідувати багаторічну ваду серця, проте на відкриту операцію пацієнтка і не наважувалася, і не мала грошей.
– Я – дитина війни, нині переживаю другу війну на своєму віку. Пам’ятаю, як малою просила маму не плакати, коли в хаті не було хліба. Обіцяла неньці, що виросту, зароблю гроші та куплю багато смачних паляниць. Нинішнім грошовитим депутатам таке й не снилося.
Схоже, їм байдуже, що люди не можуть купити вартісні ліки, оплатити операції, реабілітації! Чому ніхто ніде не запропонував мені, ветерану медицини, бодай найменшу пільгу? І я така не одна. Отримати ж допомогу від держави наразі щастить одиницям, – міркує моя співрозмовниця.
Про можливість прооперуватися завдяки державній програмі, що фінансує TAVI (транскатетерна імплантація аортального клапана), і про те, що такі операції віднедавна успішно практикують на Волині та в Ковелі зокрема, землячці розповів горохівчанин Ігор Дуда. Отож 10 грудня минулого року пані Лариса, пройшовши скрупульозне обстеження, була госпіталізована в Ковельське МТМО із діагнозом «критичний аортальний стеноз».
«Хіба ми робили цю операцію, щоб Лариса Іларіонівна сиділа вдома?!»
За словами завідувача кардіохірургічного центру Ковельського МТМО, лікаря-хірурга вищої категорії Володимира Танського, операція горохівчанки Лариси Король для його команди не була надскладною в порівнянні, скажімо, з трансплантацією серця. Її головна мета – через стегнову артерію ввести до серця спеціальний клапан. Така заміна без розрізу грудини розрахована переважно на людей старшого віку, бо зменшує ризик ускладнень. Щоправда, обіцяний безкоштовний імплантат Ларисі Іларіонівні довелося чекати майже три місяці, проте пан Танський каже, що попри неабияке хвилювання пацієнтки, все пройшло успішно.
– Ця жінка живе роботою, тож пора вже за неї братися! Їй потрібно багато рухатися! Стрес? Всі ми кожен день проживаємо з ним через війну. Хіба ми робили цю операцію, щоб Лариса Іларіонівна сиділа вдома?! –каже Володимир Георгійович.
17 вересня виповниться 61 рік, відколи Лариса Король працює в КП «Горохівська багатопрофільна лікарня», 44 роки з них вона – головна медсестра цього закладу.
У лікаря дізнаюся, що цьогоріч Міністерство охорони здоров’я України, згідно з державною програмою, закупило для всіх областей України 100 аортальних клапанів. Себто, на кожен регіон України їх припадає приблизно три-чотири. Отож, радіє професіонал, ще 100 людей, для яких ціна пристрою для імплантації є непосильною, будуть врятовані. До слова, вартість одного імплантата складає 30 000 євро. Для порівняння іменитий кардіохірург наводить статистику: Польща купує таких 3000 у рік. Чим більша закупівля, тим нижча ціна.
Отож для пацієнтів польських медичних закладів вона становить приблизно 23000 євро. Перевіз клапанів з-за кордону заборонений.
Для пересічних українців і ця сума, звісно, є захмарною. Багатші та ті, хто стягується на неї, їдуть оперуватися за кордон або в столичні клініки.
«…Що заслужила в Бога, те й матиму»
– Попри війну медицина в Україні розвивається. В нашій лікарні ми маємо сучасну апаратуру й готові виконувати надскладні хірургічні втручання, – радує Володимир Танський майбутніх пацієнтів закладу впевненістю в професіоналізмі
колег. І не лукавить: проблемою для хворих залишається ціна питання.
«Золоті руки, розум і серця у тих лікарів», – каже Лариса Король про медиків-ковельчан, завдяки яким нині почувається значно краще.
Через газету «Волинь» вона адресує вдячність колективу Ковельського МТМО, зокрема генеральному директору цього медичного об’єднання Валентинові Вітру, завідувачу кардіохірургічного центру Володимирові Танському, лікареві-кардіологу Василеві Шимону, лікарю-хірургу Тарасові Окуню, словом – усій команді із 10 фахівців, котра протягом двох годин провела чергову унікальну операцію.
Про її складність засвідчило прокторство (контроль) шанованого світом кардіохірурга, інноватора української хірургії, завідувача відділення мініінвазивної кардіохірургії та транскатетерних процедур у Клініці для дорослих Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Гліба Ємця.
Головна медсестра Горохівщини з висоти свого професійного досвіду назвала взірцевою працю і людяність медсестер. Сама ж бо вона свого часу отримала запрошення на роботу у Варшаву. Пригадує, ні за чим не жалкуючи: «Не пустив тоді чоловік «за границю», тому моя кар’єра почалася з посади дільничної медсестри. Тоді не було телефонів, мобілок, а вспіти до хворого ми мали завжди вчасно».
…Попри ще відчутний період відновлення, жінка розповідає про свої будні з нажитою мудрістю та завше притаманним їй почуттям гумору:
– Йшла на операцію, міркуючи, що біблійний вік людини – 80 років, а кожен наступний – подарунок від Творця, тож що заробила в Бога, те й матиму. Як дійшла до пам’яті після операційного столу, то ладна була світ обійняти, що все вже скінчилося. А як не усміхнутися, коли у день народження ніхто не сказав мені їхати на курорт, а йти на роботу! І навіть якщо хтось мовив ці слова не від щирого серця, я всім сердечно бажаю доброго здоров’я та дякую за підтримку!
