П’ятеро дітей і троє онуків: у «волинській» бригаді воює боєць з позивним «Дід»

Пан Дмитро на псевдо «Дід» служить на посаді головного сержанта самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр.

Армійський позивний чоловіка пояснюється дуже просто: до лав ЗСУ він став будучи батьком п’ятьох дітей та дідом трьох онуків, інформують в 100 омбр.

– Війна для мене, корінного киянина, розпочалася з оборони столиці. Зброю я одержав 24 лютого 2022 року – з «КамАЗа» на Оболоні, – розповідає Дмитро, – Впродовж кількох місяців виконував завдання у складі добровольчого загону тероборони. А на початку липня 2022-го вже офіційно став до лав ЗСУ.

 Свого часу чоловік закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «ядерна фізика». Працював інженером-дослідником в Інституті фізики та Інституті ядерної фізики. Згодом був інженером-консультантом у банківській ІТ-сфері.

До речі, пан Дмитро зауважує, що нині йому – як гармашу – неабияк допомагають знання, здобуті на студентській лаві:

– Коли я прийшов в артилерію, відразу зрозумів: те, що мені читали на І-ІІ курсах університету – це воно!

Досвідчений боєць зауважує, що дуже боляче спостерігати за трансформацією міста протягом Битви за Торецьк, яка вже триває десятий місяць:

– Торецьк перетворився на місячний пейзаж. Це вже не місто – звалище будівельного сміття. Все, до чого торкаються ці «чєловєкообразниє» – перетворюється на г**но, – каже «Дід», і після певної паузи скрушно додає, – Мені важко це говорити. Адже я наполовину росіянин – у мене мама росіянка. У мене сила-силенна прямих родичів у росії, в москві. Але то інший світ – то орда. Для них є нормальним те, що вони роблять. Вони не розуміють, чому так не можна робити…

А ось у чому гармаш бачить секрет успіху «Сталевої Сотки», яка разом із приданими підрозділами вже настільки тривалий час стримує ворога в Торецьку:

– Як колишній піхотинець, я скажу так – це подвиг піхоти 100 бригади. Ну, і це вже досвід. Бригада, яка десятий місяць стоїть на настільки гарячому напрямку і не дає ворогу просунутися далі – це досвід, це взаємодія. Бригада вже працює як злагоджений організм.

Пан Дмитро (якому йде 60-й рік!) мріє повернутися до своєї великої родини і вірить, що війна закінчиться за українським сценарієм:

– Німецький теоретик війни Карл фон Клаузевіц свого часу сказав так: «Перемогла та країна, яка після війни буде жити краще, ніж до війни». Я думаю, що у нас вийде. Якщо ми після війни побудуємо кращу країну – ми перемогли…